У прикарпатському гірському селі Іванівка, що входить до Дубівської територіальної громади, проживає сім’я Милівих. Ця родина добре знана і шанована на теренах району, передає Правда.іф з посиланням на “Галицький кореспондент”.
Мама та три доньки створили родинний ансамбль “Русинка”. Цей колектив понад 10 років тому отримав звання народного аматорського і відтоді пропагує бойківську пісню та бойківську говірку. Саме фольклор є основою репертуару “Русинки”.
За останні роки колектив відвідав безліч фестивалів у Яремчі, Космачі, Богородчанах, Івано-Франківську, Воловцях Закарпатської області, двічі брав участь у “Коляді на Майзлях”. “Русинка” є частим гостем районних та сільських масових заходів. Колектив навіть випустив 2 CD диска записаних колядок та колискових пісень.
Про них можна багато говорити і писати, це унікальна українська сім’я. Майже всі костюми колективу виготовлені власними руками за своїми ж розробками та зразками.
Під час війни сім’я Милівих всіляко намагається допомогти тим, хто на фронті. Цими днями у світлиці Рожнятівської публічної бібліотеки діє виставка-продаж різдвяних дідухів на підтримку ЗСУ.
Представлені на виставці твори сакрального мистецтва – авторські роботи родини Милівих. Крім чудових дідухів на виставці також є дерев’яні підсвічники ручної роботи.
Для виготовлення дідухів Миліви використовували жито, пшеницю, ячмінь, овес, льон. Овес і льон різного часу збирання, тож і колір їх різний: зелений і жовтий. Все попередньо ретельно висушено, але обов’язково із зерном. Донька Марія виготовляла дідухи, це її авторська робота, а Оксана прикрашала їх – в’язала гачком дзвоники (вона є майстринею з в’язання), закріплювала, прикрашала бісером.
Також для прикрас використовували шматочки тканини з тканим узором – для надання виробам рідного колориту. Миліви розповідають, що все зроблено на совість, міцно закріплено. Саме такий виріб при належному зберіганні може прослужити не один рік.
Долучився до процесу і глава сімейства, батько Ігор Милів, який точив підставки, щоб виріб було зручно ставити і він не падав. Підсвічники теж виготовляв він, використав дерево груші і покрив натуральним воском. Пан Ігор є пасічником, тому добре розуміється у цій справі.
Слід зазначити, що вміння виготовляти щось своїми руками у родині Милівих дуже цінується, і передається з діда-прадіда. І з боку батька Ігоря Михайловича Миліва, і з боку матері Наталії Михайлівни Гарат – дідусі і бабусі були вмілими столярами, різьбярами по дереву, ткалями, швачками, вишивальницями і дуже добре малювали. А ще ці родини були співучі, тож любов до співу передали і своїм нащадкам.
“Співаємо, відколи себе пам’ятаємо, – розповідає керівник “Русинки” Леся Милів. – Назва колективу пов’язана з древньою назвою нашої держави – Русь. Ще навіть бабця казала, що ми “підкарпатські русини”. Тому наш колектив несе поміж люди бойківську народну пісню, культуру рідного краю, обряди та звичаї. Зараз непростий час для всіх нас, але ми віримо в перемогу і стараємося її наблизити всіма можливими способами”.
