Понад 35 тисяч школярів розпочали новий навчальний рік в Івано-Франківській громаді.

Цьогоріч освітня система міста отримала одразу кілька нових викликів: безкоштовне харчування для учнів 1–11 класів, підготовку академічних ліцеїв до реформи старшої школи, потребу в педагогах та технічних працівниках, а також зростання кількості дітей, які потребують психологічної підтримки через війну.

Про те, чи вистачає місту шкіл, чому частина закладів продовжує працювати у дві зміни, як ставитися до мобільних телефонів та штучного інтелекту на уроках, які результати показали випускники на НМТ і якою має стати школа через п’ять років, Версіям розповіла заступниця міського голови — директорка Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторія Дротянко.

«Уперше всі діти з 1-го по 11-й клас харчуватимуться безкоштовно»

Новий навчальний рік уже стартував. З якими основними викликами довелося зіткнутися цього року? Чи вдалося до 1 вересня їх вирішити?

На щастя, 1 вересня минуло без повітряних тривог. У нашому місті діти спокійно пішли до першого класу та повернулися до навчання. Саме 1 вересня цього року було передусім святом для першокласників, їхніх родин та учнів випускних класів, тому майже всі заклади нашого міста організували для них перший дзвоник.

Викликів цього року справді було багато. Один із найбільших пов’язаний із тим, що вперше всі діти з 1-го по 11-й клас харчуватимуться безкоштовно. Підготовка до цього зайняла дуже багато часу, адже в окремих закладах просто немає достатньої кількості вільних приміщень, щоб одночасно організувати харчування для такої кількості учнів.

До прикладу, є заклад, у якому навчаються близько двох тисяч дітей, і тепер усі вони — з 1-го по 11-й клас — мають харчуватися. Тому влітку в терміновому порядку ремонтували додаткові приміщення, закуповували обладнання, столи та стільці, встановлювали додаткові рукомийники. Коли йдеться про таку кількість дітей, необхідно організувати все так, щоб учні могли швидко помити руки, а працівники — прибрати приміщення, помити посуд і підготувати їдальню до наступної групи.

Паралельно ремонтували класи, які використовуватимуть академічні ліцеї. Наприклад, у ліцеї імені Романа Шухевича вже оновили кабінети з біології, географії, фізики та інших предметів. Там встановили сучасні меблі й нове обладнання, до кожного робочого місця підвели необхідні комунікації — електрику, воду тощо.

Це робиться з урахуванням реформи Нової української школи. У 2027 році реформа переходить на старшу профільну школу, діти навчатимуться до 12-го класу та обиратимуть відповідний профіль. Тому важливо, щоб старшокласникам було цікаво навчатися, щоб вони мали сучасне обладнання та могли краще засвоювати матеріал. Держава передбачає оновлення відповідних кабінетів в академічних ліцеях, звичайно, зі співфінансуванням із міського бюджету.

У Франківську визначили сім академічних ліцеїв

Скільки академічних ліцеїв наразі буде в Івано-Франківську? Чи ця мережа вже остаточна?

Наразі йдеться про сім наших академічних ліцеїв. На останній сесії Івано-Франківської міської ради до переліку додали ліцей №20 та ліцей №18. Крім них, залишаються ліцей №2, ліцей №5, ліцей імені Романа Шухевича, ліцей імені Миколи Сабата та природничо-математичний ліцей.

Чи потрібні нам будуть додаткові академічні ліцеї, побачимо орієнтовно наприкінці вересня. Тоді керівники закладів подадуть повну мережу і ми розумітимемо, скільки дітей фактично навчається у закладах загальної середньої освіти, скільки прийшло до першого класу та скільки учнів продовжили навчання у десятому.

Після цього зможемо зрозуміти, чи необхідно створювати додаткові академічні ліцеї. Це не якийсь остаточно зафіксований процес. У 2027 році ми за потреби можемо додавати ліцеї, щоб охопити всю старшу школу.

Першокласників цього року дещо менше

Уже є попередня цифра, скільки дітей цього року прийшли до першого класу?

Загалом у нашій громаді з 1 по 11 клас навчаються 35 560 дітей. До перших класів наразі подано 2890 заяв.

У перші дні ці цифри завжди ще трохи змінюються. Десь батьки переводять дитину з одного класу до іншого, хтось ще не встиг завершити всі процедури до 1 вересня. Тому приблизно 5–6 вересня ми вже бачитимемо повнішу картину.

Наразі маємо 2890 першокласників. Це трохи менше, ніж торік, приблизно на 200–250 дітей, можливо, до 300.

Практично в кожному закладі і майже в кожному класі є внутрішньо переміщені діти з різних регіонів нашої країни. Щодо старшої школи, то наразі у 10 та 11 класах навчаються 3117 дітей.

Ми також розуміємо, що попереду може бути складна зима. Багато людей, найімовірніше, переїжджатимуть у тилові регіони, і чимало родин розглядають Івано-Франківськ. Тому є ймовірність, що протягом року кількість дітей у наших закладах збільшуватиметься.

«Про третю зміну поки не йдеться»

Якщо кількість дітей зростатиме, чи впораються школи? Зараз чимало закладів уже працюють у дві зміни. Чи не доведеться запроваджувати третю?

Слава Богу, про третю зміну поки не йдеться. У нас справді є двозмінне навчання у 24 закладах. Але переважно причина в тому, що під час повітряної тривоги всі діти, які перебувають у школі, мають одночасно поміститися в укритті.

Якщо у школі навчаються дві тисячі дітей, то укриття, розраховане одночасно на дві тисячі людей, має бути надзвичайно великим. Тому й запроваджують першу та другу зміни. Переважно початкова школа навчається у першу зміну, а старші учні — у другу.

Звичайно, ми розглядаємо різні можливості та варіанти збільшення площ закладів. Але станом на сьогодні місць вистачає.

І тут йдеться не лише про школи, а й про дитячі садочки. Звичайно, є популярніші заклади, куди батьки найбільше хочуть віддати свою дитину. Це стосується і шкіл, і дошкільних закладів. Однак наразі ми забезпечуємо навчанням усіх дітей.

Якщо батьки мають проблеми із влаштуванням дитини до школи чи дитячого садочка або вважають, що не можуть знайти місце, прошу звертатися до департаменту. Ми розглядатимемо всі можливі варіанти, щоб влаштувати дитину на навчання чи до дошкільного закладу.

Місць у школах наразі достатньо. А чи вистачає педагогів?

Насправді є багато вільних вакансій. І йдеться не лише про педагогів, а й про технічний персонал.

Кожен наш заклад освіти є автономним, тому час від часу керівники повідомляють про вакансії. До прикладу, навіть напередодні 1 вересня було кілька оголошень: десь потрібен учитель англійської мови, десь — фізики чи хімії, в інших закладах шукають технічний персонал.

Ми постійно інформуємо про такі вакансії на сторінках Департаменту освіти, у Facebook та, звичайно, на сторінках самих закладів.

Тому так, освіті потрібні працівники. Якщо людина має бажання та відповідну освіту — будь ласка, звертайтеся.

Навіть якщо відповідної освіти ще немає, то, якщо говорити про дитячі садочки, є можливість працевлаштовувати студентів закладів вищої освіти. Людина може паралельно працювати та навчатися.

Смартфони у школі: забороняти чи дозволяти?

Сьогодні складно уявити дитину без смартфона. Де б ви поставили кому у фразі: «Телефони в школах заборонити не можна дозволити»?

Давайте так: я як мама, особливо якщо говорити про початкову школу, напевно, поставила б кому після слова «заборонити».

Але кожен заклад, повторюся, є індивідуальним. На педагогічних радах школи самостійно приймають рішення, як діяти у тих чи інших ситуаціях. І це стосується не лише мобільних телефонів, а й правил відвідування закладу, сторонніх предметів, іграшок, схожих на зброю, та інших речей.

Кожен заклад затвердив власні правила перебування у школі. Переважно користуватися мобільними телефонами під час уроків не дозволяють.

Якщо батькам необхідно бути на зв’язку з дитиною, можна, наприклад, використовувати простий смарт-годинник, з якого можна зателефонувати і на який можна подзвонити.

Крім того, у початковій школі поруч із дітьми постійно є класний керівник — перший учитель, який перебуває на зв’язку з батьками. Діти в закладі перебувають у безпеці, а батьки молодших школярів переважно приводять їх до школи і після уроків забирають.

Особливо в початковій школі дитину не відпускають саму — учитель фактично передає її батькам. Тому великої потреби постійно користуватися телефоном у молодших класах немає.

У середній та старшій школі підходи можуть відрізнятися. Деякі заклади, наприклад, дозволяють використовувати телефон на перервах.

«Штучний інтелект не замінить учителя»: Вікторія Дротянко про телефони у школах, НМТ-2026 та освіту під час війни

«Штучний інтелект необхідно використовувати, але з розумом»

А як школи ставляться до штучного інтелекту? Сьогодні ним активно користуються і учні, і вчителі. Чи є рекомендації департаменту щодо його використання?

Насправді навіть наша серпнева освітня конференція була присвячена темі штучного інтелекту: як він може допомагати, що може робити, а чого — ні.

Ми зупинилися на тому, що вчителю можна і навіть необхідно його використовувати. Він допомагає швидше збирати інформацію, аналізувати дані, готувати уроки, відеопрезентації, тести тощо. Тобто це інструмент, який може суттєво скоротити час.

Але штучний інтелект не допоможе побачити, чому дитина сьогодні не підготувалася, чому вона мовчить, які в неї проблеми. Він не поговорить із нею і не обійме її. Тому використання ШІ не заборонене, воно дозволене, але, звичайно, з розумом.

Педагоги розуміють, що найважливіше — навчити дитину аналізувати дані, які дає штучний інтелект, і правильно ставити йому завдання.

Не потрібно сліпо використовувати все, що він видає, і просто списувати, хоча, звісно, трапляються і такі випадки. Треба користуватися ним як допоміжним інструментом, який може допомогти, а не нашкодити.

Алгоритми ставатимуть дедалі складнішими і сучаснішими, і від цього ми вже нікуди не дінемося. Колись ми не користувалися мобільними телефонами так, як сьогодні, а зараз вони стали частиною повсякденного життя.

Думаю, щось подібне очікує і штучний інтелект. Але головне — вміти зрозуміти та проаналізувати інформацію, яку він дає, усвідомлювати, що він може зробити, а що людина повинна сама вивчити, осмислити та зрозуміти.

«Приватні школи — не конкуренти, а певною мірою помічники»

У Франківську стає більше приватних шкіл. Чи є вони сьогодні серйозними конкурентами для комунальних закладів?

Я б не говорила, що вони конкуренти. Можливо, у певному сенсі вони навіть помічники. Тому що приватний заклад — це не лише учні, а й педагоги, які там працюють. Це також можливість отримувати гідну оплату праці.

Звичайно, я зараз говорю саме про ліцензовані приватні заклади, які мають усі необхідні документи та є в освітній мережі нашого міста.

Адже є чимало установ, які називають себе школою або дитячим садочком, але фактично такими не є, оскільки не мають відповідних документів.

Місто не бачить загрози у приватних закладах. У батьків завжди повинен бути вибір. Є рейтинги, є результати НМТ, які демонструють результати роботи того чи іншого закладу.

Серед успішних випускників цього року є й учні приватних закладів. Є приватні школи, які вже мають хорошу історію, а є нові заклади, у яких усе ще попереду.

66 випускників отримали 200 балів на НМТ

Ви згадали про НМТ. Наскільки успішними були цьогорічні випускники Івано-Франківської громади?

Я вважаю їх усіх успішними вже тому, що вони завершили навчання під час війни. Причому наші діти майже весь час мали можливість фізично відвідувати заклади.

На жаль, є області, де діти можуть лише мріяти про те, щоб прийти до школи, поспілкуватися з однокласниками та вчителем. Нашим дітям у цьому плані пощастило більше — вони не перебували постійно на дистанційному навчанні.

Згадайте навіть попередню складну зиму: якою б вона не була, скільки б не було опадів і якою б не була температура, заклади все одно працювали. Ми не переходили масово на канікули чи дистанційне навчання, щоб учителі могли провести передбачені програмою години, а діти влітку нормально відпочивали.

Тому для мене всі ці випускники успішні.

Водночас цього року 66 дітей отримали 200 балів на НМТ. Є також один учень ліцею №2, який отримав по 200 балів одразу з трьох предметів.

Традиційно є заклади, які демонструють високі результати, але цього року помітно підтягнулися й інші школи. Тому було б неправильно говорити, що лише один чи кілька конкретних ліцеїв є успішними, бо й інші заклади показують хороші результати.

Тут дуже багато залежить від самої дитини, її бажання навчатися та працювати. Також серед наших випускників є діти з різних закладів, тому загалом результати хороші.

Як і минулого року, місто призначає стипендії таким учням. А цього року ми також затвердили положення про преміювання педагогів, які підготували дітей із найвищими результатами.

Часто можна почути думку, що високий результат НМТ — це не лише робота шкільного вчителя, адже чимало дітей додатково займаються з репетиторами. Звичайно, ми не знецінюємо ні працю репетитора, ні роботу вчителя. Але головна праця тут, безумовно, самого учня, який навчався, складав тестування, здобув знання і досяг такого результату.

Водночас, якщо ми очікуємо від закладів освіти високих результатів, хотілося б віддячувати й педагогам, які допомагають цих результатів досягати. Тому цього року ми затвердили положення про преміювання педагогів, які мають щонайменше трьох учнів, котрі отримали 200 балів на НМТ. Це можливість підтримати тих учителів, чиї вихованці демонструють стабільно високі результати.

«Війна відгукується не лише на дітях, а й на вчителях і батьках»

Діти вже п’ятий рік навчаються в умовах повномасштабної війни. Наскільки це відображається на їхньому психологічному стані? Як школи працюють із такими проблемами, зокрема з булінгом?

Насправді війна відгукується не лише на дітях, а й на вчителях та батьках.

У Департаменті освіти є ціла психологічна служба, яка співпрацює із закладами. Також оновлені правила реагування на булінг, жорстоке поводження з дітьми та інші подібні ситуації.

«Штучний інтелект не замінить учителя»: Вікторія Дротянко про телефони у школах, НМТ-2026 та освіту під час війни

За останній рік ми провели дуже велику роботу в кожному закладі. І дуже важливо, що сьогодні працівники вже знають, як реагувати та що робити, якщо помічають, наприклад, ознаки булінгу або жорстокого поводження. Це вже великий крок. Ще кілька років тому не було настільки чіткої системи швидкого реагування та зрозумілого алгоритму дій. Сьогодні такий алгоритм є. Він розроблений за участі психологів, соціальних працівників, правоохоронних органів, з урахуванням досвіду інших країн, який адаптували для України.

Звичайно, у кожному закладі ситуації можуть відрізнятися залежно від віку дітей. Якщо в початковій школі це іноді може проявлятися як певна агресія, то в старшому віці вона вже може перерости у булінг. І головне — швидко це виявити, пропрацювати ситуацію і не дозволити їй розвиватися далі.

Дуже багато залежить від класного керівника. Тому я хотіла б звернутися і до батьків: якщо ви помічаєте якісь тривожні моменти, спочатку потрібно поговорити з класним керівником. Наступний крок — звернутися до директора закладу, а після цього, якщо питання не вирішено, — до департаменту.

Бо іноді бачимо звернення від батьків, які ще не говорили ані з класним керівником, ані з директором школи, але вже одразу звертаються до інших органів. Варто все-таки спочатку обговорити ситуацію з учителем, потім із керівником закладу, а за потреби — з департаментом.

Ми працюємо з психологічними викликами і будемо продовжувати цю роботу. Адже сьогодні маємо дуже багато внутрішньо переміщених дітей, багато дітей, які втратили маму чи тата, чиї батьки зникли безвісти або перебувають у полоні.

Це дуже складна тема не лише для самих цих дітей, а й для їхніх однокласників. Інші діти можуть просто не знати, як правильно реагувати, як спілкуватися, що можна запитати, а що може завдати болю.

Також сьогодні в нашому місті є багато людей, які внаслідок війни втратили кінцівки та користуються протезами. І ми також повинні пояснювати дітям, як реагувати, як поводитися та як це сприймати.

На жаль, уже на п’ятому році повномасштабного вторгнення діти добре розуміють, у який час вони живуть, через що це сталося, як із цим жити та як реагувати на те, що відбувається навколо.

«Головне — щоб дитина, батьки та вчитель були однією командою»

Якою ви хотіли б бачити освіту Івано-Франківська через п’ять років?

П’ять років — це насправді дуже великий термін. Найбільше я хотіла б, щоб усі діти, педагоги та батьки були в безпеці. Щоб у дітей було бажання вчитися, тому що саме бажання навчатися є найважливішим.

Усі труднощі, які є зараз і які ще виникатимуть, можна подолати. Головне — бути однією командою та працювати разом. І тут я говорю про дитину, батьків та учителя. Саме ця трійка, якщо вона працює спільно, у майбутньому може дати хороший результат.