Карпати – один із найгарніших регіонів України. Тож не дивно, що він приваблював кінематографістів. Хоча мінливий гірський клімат створював чимало перешкод для зйомок. Проте усі труднощі вартує здолати заради неймовірних краєвидів.
Ми хочемо нагадати про сім фільмів про Карпати, які знімались переважно на Гуцульщині, пише Правда.іф з посиланням на zaxid.net.
«Тіні забутих предків»
Режисер Сергій Параджанов, 1964
Говорити про кіно у Карпатах та не згадати цей культовий фільм було би злочином.
«Все, що бачите на екрані, було насправді. Так, як плачуть гуцули, ніхто не може плакати. Це був рік життя, прожитий біля вогнища, біля джерела натхнення. Це незвичайний край, який треба пізнавати й вивчати у всій його чарівності», – розповідав режисер про зйомки історії українських Ромео та Джульєтти.
«Тіні забутих предків» не був першим фільмом, знятим в Карпатах. До того була комедія «Кар’єра Діми Горіна», або ж воєнні фільми «Жайворонок» і «Сталінградська битва». Сергій Параджанов був першим, хто побачив в Карпатах більше, ніж локацію. Він відмовився жити в готелі, жив з місцевими, вивчаючи їх культуру та звичаї, аби потім точно передати це все у фільмі. Можливо, саме завдяки цьому народилися метафори та поетика фільму, яка точно передавала місцевий дух та дала початок українському поетичному кіно..
Зйомки проводилися в Верховинському районі, більшість – в селі Криворівня. Однією з локацій Параджанов обрав садибу, збудовану ще в 1858 році. Деякі епізоди зафільмували в нині діючій унікальній Церкві Різдва Пресвятої Богородиці, побудованої ще в 1719 році. Зараз садибі створено музей.
«Червона рута»
Режисер Роман Олексів, 1971
У поїзді «Донецьк-Верховина» знайомляться карпатська дівчина Оксана і молодий шахтар Борис. У ролі Оксани – Софія Ротару. Бориса грає соліст «Смерічки»Василь Зінкевич. Хлопець і дівчина закохуються один в одного, навколо їхніх взаємин і розгортається сюжет картини. У Карпатах дороги молодих розходяться, але Борис розшукує свою прекрасну незнайомку. Закохані зустрічаються знову, і друзі запрошують їх заспівати на концерті для відпочивальників.
Пісню «Червона рута» у фільмі виконав Василь Зінкевич і Назарій Яремчук та «Смерічка». Софія Ротару заспівала «Сизокрилого птаха», італійський шлягер, перекладений українською мовою, а ще «Намалюй мені ніч» Мирослава Скорика та «У Карпатах ходить осінь» Левка Дутківського. У фільмі Ротару не співає жодної пісні Володимира Івасюка. Зінкевич і Ротару разом мали теж заспівати пісню «Водограй», але чомусь фонограму не зробили. За Василя Зінкевича це зробили соліст «Смерічки» Назарій Яремчук, а за Софію Ротару — солістка «Смерічки» Марія Ісак. Про те, що насправді вони записали цю пісню, стало відомо тільки через 30 років.
«Політ золотої мушки»
Режисер Іван Кравчишин, 2016
«Політ золотої мушки» режисер фільму Іван Кравчиши називає це кіно наївною комедією. Все дійство відбувається в Галичині – «маленькій самодостатній цивілізації, яка живе у центрі Європи». В основу сценарію лягли оповідання львівського письменника Богдана Волошина, відомого у Львові як пан Марциняк.
Дівчинка на ім’я Микола, яка любить дивитися кіно на небі, тричі розповідає одну і ту ж історію про те, як в їхньому селі через бика ледь не почалася третя світова війна. Вона – поет і пише оду на смерть дзідзя, який помираючи сказав: «Людське життя – то як політ золотої мушки над вогнем – дуже яскраве, але дуже коротке!».
Микола розповідає три історії, що так чи інакше торкаються надважливих сторінок сільського життя. Перша історія, «Гранда» – про галицький футбол, друга – «Полонез Швідерського» про галицьке весілля, третя – «Тестамент» про галицький заповіт. Народження, весілля, смерть упаковані у надзвичайну яскраву та смішну обгортку. Подій на одну хвилину екранного часу відбувається неймовірна кількість.
Зйомки відбувались у селищах Львівської та Івано-Франківської області. До зйомок залучали місцеве населення. Зокрема широко представлені мешканці села Микуличин.
«Жива ватра»
Режисер Остап Костюк, 2016
У фільмі «Тіні забутих предків» головний герой Іван Палійчук вирушає на заробітки на полонини пасти овець і робити бринзу. А ми переносимося вперед у часі, в 2016 рік, аби дослідити, як трансформуються такі традиційні ремесла в контексті сучасного світу.
У документальному фільмі «Жива ватра» розповідається історія трьох чоловіків з різних поколінь: 82-річного Івана, 39-річного Василя та 10-річного Іванка. Вони народилися та виросли в Карпатах та кожну весну піднімаються в гори вслід за вівчарським покликанням. Як це – слідувати традиціям в епоху гаджетів та швидкісного інтернету?
Зараз режисер Остап Костюк захищає Україну у лавах ЗСУ.
«Гуцулка Ксеня»
Режисерка Олена Дем’яненко, 2019, на головному фото
З перших кадрів мюзикл та комедія Олени Дем’яненко вибухають насиченістю кольорів та мальовничими пейзажами, які ніби обрамляються піснями від музичного гурту Dakh Daughters. Карпати тут – місце для містики та традицій, але, в першу чергу, місце для щастя.
У карпатське селище Ворохта приїжджають колишні односельці, а нині – американські емігранти, для того, щоб знайти наречену для молодого Яро. Його батько залишив йому мільйонний спадок, але Яро отримає його тільки за умови, що одружиться на свідомій українці. Парубок одразу закохується у вродливу гуцулку Ксеню, та чи погодиться вона вийти на нього заміж? А тим часом до анексії західної частини України залишається два тижні…
«Май далеко – май добре»
Режисерка Ганна Ярошевич, 2021
Картина, над якою режисерка Ганна Ярошевич працювала п’ять років, розповідає про рідкісних тварин Карпат – водяних буйволів, та німецького активіста Мішеля Якобі, що займається їх розведенням.
Молодий німець Мішель, захоплений природою України, переїжджає до Карпат. У горах він розводить водяних буйволів, що опинилися на межі зникнення. Хлопець мріє присвячувати весь час улюбленій справі, але змушений регулярно повертатися до Німеччини, де працює в сімейному бізнесі й зустрічається з дівчиною Вєрою. Без належного догляду буйволи починають хворіти. До всього Мішеля спіткають негаразди в особистому житті: Вєра не впевнена, що зможе виховати двох маленьких дітей у віддаленому карпатському селі.
«Май далеко – май добре» є дуже теплим, «ламповим» фільмом, де в центрі уваги – людина та її мрії. А ще це надзвичайно красива картина, яка не просто розповідає цікаву історію, а й дозволяє подивитись на звичні краєвиди з іншого ракурсу.
«Довбуш»
Режисер Олесь Санін, 2023
«Довбуш» Олеся Саніна розповідає про ватажків опришків Івана та Олексу Довбушів, братів, кожен з яких обрав свій шлях. Фільм поєднує у собі романтизм та міфотворчість історичного екшену та спробу залишатись автентичним у жанрі, який таке не дуже передбачає. У фільмі зібрані сюжетні лінії та герої, яких вистачило б мінімум ще на три повноцінні картини. Цікавими могли б вийти окремі історії Марічки, Дзвінчука та Івана Довбуша.
Негативний Довбуш (роль Івана Довбуша блискуче зіграв франківський актор Олексій Гнатковський) набагато цікавіший позитивного (в ролі Олекси Довбуша Сергій Стрельніков, за плечима якого усе ще стоять тіні російських серіалів). У фільмі також зіграли польські актори, зокрема Агата Бузек (княгиня Яблуновська), лауреатка польської національної кінопремії «Орли» та донька колишнього прем’єр-міністра Польщі й голови Європейського парламенту Єжи Бузека. Також у фільмі знявся Матеуш Косьцюкевич, зірка таких відомих польських фільмів як «Обличчя» Малгожати Шумовської та «Ео» Єжи Сколімовського.
Можна сказати, що окремими героями фільму є гуцульська говірка та Карпати. Вони прекрасні та виглядають дуже автентично, без туристичних загравань та «пластику».
