7 березня минає три роки з дня загибелі Героя України, добровольця та командира батальйону «Вовки Да Вінчі» Дмитра Коцюбайла. Він став одним із символів добровольчого руху та боротьби українців за незалежність.

Дмитро загинув 7 березня 2023 року під час боїв за Бахмут на Донеччині — йому було 27 років, пише Правда з посиланням на Версії.

Три роки без командира «Да Вінчі»

Дмитро Іванович Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району. Родина Дмитра мала глибоке патріотичне коріння: його прадід воював у лавах Української повстанської армії.

Майбутній командир навчався у Бовшівській загальноосвітній школі, а згодом здобував освіту в Івано-Франківському професійному будівельному ліцеї та опановував фах художника. Саме любов до малювання згодом стала основою його позивного — «Да Вінчі».

Доброволець, який пішов на фронт у 18 років

Бойовий шлях Дмитра Коцюбайла розпочався під час Революції гідності. У 18 років він долучився до подій на Майдані, а після початку російської агресії добровольцем вирушив на фронт. Молодий боєць служив кулеметником у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» та брав участь у боях на Донбасі.

У перші роки війни він проявив себе як рішучий і відданий військовий. Під час бойових дій у Пісках у 2014 році Дмитро отримав важкі поранення: уламок снаряда влучив йому в обличчя, інший пошкодив ключицю та ребра. Після тривалого лікування він повернувся на фронт.

Тоді він так пояснював свою мотивацію воювати:

“Поки ворог на нашій землі, я не вважаю, що треба розходитись по домівках”, — говорив Дмитро Коцюбайло в інтерв’ю журналістам.

Завдяки лідерським якостям і авторитету серед побратимів він швидко пройшов шлях від кулеметника до командира. У 2016 році Коцюбайло очолив 1-шу окрему штурмову роту Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», яку назвали «Вовки Да Вінчі».

Підрозділ «Вовки Да Вінчі»

Підрозділ, який очолив Дмитро Коцюбайло, став одним із найвідоміших добровольчих формувань на фронті. Його бійці брали участь у боях під Карлівкою, Пісками, Авдіївкою, Степанівкою, Савур-Могилою та Старогнатівкою.

Емблемою підрозділу стали три вовки — символ сили, єдності та відданості. Сам Дмитро пояснював значення цієї символіки так:

“Три вовки на емблемі нашої роти — символ того, що всі ми тримаємося разом. Це, образно кажучи, зграя, яка рухається до перемоги. У дикій природі вовки тримаються гуртом і рухаються в одному напрямку. Так само і ми — до однієї мети, до перемоги”.

У 2022 році підрозділ «Вовки Да Вінчі» розширили до рівня батальйону, який увійшов до складу 67-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

Перший доброволець — Герой України

У 2021 році Дмитро Коцюбайло отримав звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Він став першим добровольцем, якому присвоїли це звання за життя.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року підрозділ «Вовки Да Вінчі» продовжив бойові дії на сході України. Бійці воювали на різних напрямках, зокрема на Луганщині та Донеччині, беручи участь у важких боях.

Напередодні великої війни Дмитро попереджав про небезпеку російської агресії та наголошував на необхідності єдності українців:

“Перш за все це буде досить важкий рік. Але, я думаю, що ми впораємось. Нам треба буде показати велику єдність українського народу”, — зазначав він.

Загибель у боях за Бахмут

7 березня 2023 року Дмитро Коцюбайло загинув під час боїв за Бахмут. За словами побратимів, командир отримав смертельне поранення в шию внаслідок артилерійського обстрілу.

Попри швидку евакуацію до лікарні в Краматорську, врятувати його життя медикам не вдалося. Загибель молодого командира стала великою втратою для українського війська та добровольчого руху.

Під час прощання з Дмитром головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний сказав:

“Дмитро Коцюбайло був не просто кращим. Він був кращим з кращих. Війна забрала саме його”.

Прощання з Героєм

Прощання з Дмитром Коцюбайлом відбулося у березні 2023 року. Спершу з ним попрощалися на Івано-Франківщині — у Бовшеві та Бурштині. 10 березня тисячі людей прийшли на Майдан Незалежності в Києві, щоб віддати останню шану Герою.

На церемонію прибули президент України Володимир Зеленський, головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, керівник ГУР Кирило Буданов, міністр оборони та інші військові й державні керівники.

Дмитра Коцюбайла поховали на Аскольдовій могилі в Києві — місці, де спочивають видатні українці.

Символ добровольчого руху

Для багатьох українців Дмитро Коцюбайло став символом добровольчого руху та нової генерації українських військових командирів. Він розпочав боротьбу за Україну у 18 років і залишався на фронті до останнього дня життя.

Його бойовий шлях, відданість державі та лідерство зробили його авторитетом серед побратимів і прикладом для майбутніх поколінь українців.

Сьогодні, через три роки після загибелі, ім’я Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» залишається одним із символів боротьби України за свободу та незалежність. Слава та вічна пам’ять Герою України.