Американський фінансист Слава Рабинович в ефірі телеканалу Еспресо проаналізував механізм розколу кремлівських еліт і п’ять способів усунення Путіна від влади
У Сполучених Штатах Америки опублікували відкриту частину доповіді, присвячену російським олігархам і можливості введення проти них тих чи інших санкцій.
Насправді, мені здається, що поділ доповіді на публічну і секретну частини – це досить хитромудрий хід адміністрації Трампа, і полягає він у тому, що на кожне з цих 210 імен наведена червона мітка з оптичним прицілом. Проте у відкритій частині доповіді я б додавав судову гілку влади, яка повністю зруйнована Путіним і його ОЗУ; я б туди включив і державних російських пропагандистів – їх теж там немає; і там є деякі імена, які взагалі в цій доповіді мало що значать, тому що Юрій Шефлер, Гліб Фетисов або Олег Бойко перебувають зараз у конфлікті з путінським режимом, як і брати Ананьєві.
Але це насправді неважливо. Важливим є те, що двомстам десяти особам, які включені в цю доповідь, і невідомій кількості інших осіб, які можуть бути в розширеній частині доповіді під грифом «секретно», сказали: «Ви зараз повинні вибрати безтурботне життя зі своїми мільярдами або Путіна».
Але ми розуміємо, що кремлівські спецслужби тримають олігархів не менш сильно за глотку, ніж ті чи інші американські органи правосуддя. І ми розуміємо, що в разі чого Кремль завжди може включити режим «бєспрєдєл», використовуючи кримінальні і напівкримінальні методи для того, щоб зачищати тих чи інших олігархів, які спробують зробити стрибок через бар’єр.
А хто казав, що їм буде легко в цій ситуації !? Міжнародна еліта давно зрозуміла і прийняла той факт, що Путін нерукопотисний і домовитися з ним теж не можна. І його неперервні диверсії проти цивілізованого світу і фактично оголошена або неоголошена війна проти цінностей цивілізованих країн насправді перейшли червону межу вже давно. Я думаю, це було приблизно вирішено на зустрічі «Великої двадцятки» в Брісбені в Австралії ще в 2014 році. І було прийнято рішення просто з цим режимом якимось чином покінчити.
Але кінчати з режимом, який захопив саму державу і зробив її знаряддям своїх злочинів, не так просто в тій країні, яка володіє другим за величиною ядерним арсеналом. Відповідно, яким чином взагалі Путін може бути відсторонений від влади і чи може взагалі путінська ОЗГ бути відсторонена від влади? Є тільки п’ять способів. Три з них – легальні, два з них – нелегальні, скажімо так, неконституційні.
Конституційний спосіб – це шлях виборів, але Путін знищив інститут вільних, чесних, справедливих і демократичних виборів, і він знищив інститут змінюваності влади. Тому цим шляхом змінити його не можна. Але, як ми знаємо, перш ніж я перерахую інші, я повинен зробити застереження, – Путін прийняв рішення, що він живим з Кремля не вийде і буде там до самої смерті на підставі того переліку злочинів і тієї тяжкості злочинів, які він знає краще, ніж ми з вами. І абсолютно зрозуміло, що ніхто йому ніяких гарантій надати не може; тому ще за часів квазіпрезідентства Медведєва він прийняв це рішення, про що вони і повідомили всьому світу 24 вересня 2011 року, зробивши державний переворот: силове захоплення влади, насильницьке утримання влади, що тягне на 20 років позбавлення волі прямо за Кримінальним кодексом Російської Федерації.
Другий спосіб відсторонення Путіна від влади – це імпічмент. Імпічмент повинен ініціюватися і весь процес імпічменту залежить від Ради Федерації і Державної Думи, від російського парламенту. Можна вважати, що парламентуне має і ніхто імпічмент зробити Путіну не може. Тому цей легальний шлях теж виключений.
Третій легальний шлях – це відсторонення Путіна від влади шляхом оголошення його нелегальним – не просто нелегітимним, а саме нелегальним президентом, на підставі вже прийнятих рішень, які були прийняті Конституційним Судом і Верховним Судом відповідно в 98-му році для Конституційного Суду і в 2001- му році для Верховного Суду. Ці рішення свідчать про те, що слова Конституції про те, що одна і та ж особа не може займати повноваження президента більше двох термінів поспіль, є, насправді, не чим іншим, як формулюванням абсолютного конституційного максимуму президентських повноважень для однієї особи. Путін є самозванцем і абсолютно нелегітимним президентом, починаючи з 2012-го року; тому він повинен бути негайно відсторонений від влади як нелегітимний президент, а Конституційний і Верховний суди повинні визнати його незаконним президентом.
Шановний Слава, але для цього повинні бути тоді якісь реальні інструменти. Ми розуміємо: якщо парламент у Путіна або у ФСБ-шників у кишені, сам добровільно Путін не готовий відійти від влади, відповідно, Захід повинен або посилювати тиск на кремлівську владу, або сподіватися на той чи інший внутрішній російський експромт: чи то на шарфик , то чи на табакерку, як уже, в принципі, було в російській історії.
Так, таким чином ми переходимо до двох інших способів зміни влади, які не є такими чистими з точки зору правового поля і Конституції, але вони залишаються єдиними, тому що при узурпації влади, при незаконній узурпації влади залишаються тільки вони. І, власне кажучи, той факт, що змінити Путіна можна тільки незаконним шляхом, – це вина самого Путіна. Це Путін так зробив.
Я зараз назву ці два способи. Але перш ніж я це зроблю, я хотів би приділити буквально кілька секунд пані Собчак і пану Явлінському. Справа в тому, що російське законодавство має одну маленьку для таких людей, як ви і я, легальну дірочку. Справа в тому, що подавати позови до Верховного Суду з приводу трактування і рішень про нелегітимність, і нелегальність Путіна в якості кандидата в президенти, можуть так звані належні позивачі, і це члени Ради Федерації, члени Державної Думи, голови регіонів і так далі.
З приводу Верховного Суду – там для подачі цих позовів теж повинні бути належні позивачі. І такими належними позивачами, до того ж, є офіційно зареєстровані кандидати в президенти з моменту їх офіційної реєстрації в Центральній виборчій комісії. Відповідно, як тільки Ксенія Собчак і Григорій Явлінський зареєстровані ЦВК (Центральною виборчою комісією), вони починають бути належними позивачами для подачі позовів до Верховного Суду Російської Федерації про те, що Путін зареєстрований як кандидат ЦВК нелегально, і вони повинні домогтися рішення від Верховного Суду про зняття Путіна зі списку кандидатів у президенти.
Я боюся, що Собчак дуже добре пам’ятає тепло колін свого хрещеного батька Володимира Путіна. І боюся, що вона просто не піде на подібні речі.
Це вона потім у суді буде розповідати і пояснювати, чому вона цього не зробила. І зараз я хочу підкреслити, що з усього списку кандидатів, – я розумію, що марно апелювати до когось ще, – але з так званих опозиційних кандидатів я називаю Явлінського і Собчак в якості тих людей, які повинні подати ці позови. Якщо вони їх не подають, значить, між ними є змова, між ними і кремлівською адміністрацією спочатку те, що вони цього робити не будуть і тому їх зареєструють; відповідно, зараз ми повинні подивитися від моменту їхньої офіційної реєстрації і до 18 березня. Якщо вони не подадуть цих позовів, ми повинні оцінити їхню так звану політичну діяльність відповідним чином і їхні політичні кар’єри трактувати так, як «мурзилок Кремля».
А якщо можна, уточніть, будь ласка, способи нелегальних шляхів усунення Путіна від влади.
Власне кажучи, один зі способів – це той, який був застосований в Україні двічі. Це Майдан, це революція, вулична революція. І хочу нагадати, що це, насправді, у багатьох країнах дозволений спосіб зміни влади проти узурпації влади. Між іншим, поправка Конституції в США, яка дозволяє носіння зброї, була історично прийнята саме через це, тому що американська держава, американська Конституція батьками-засновниками наділяла народ правом носіння зброї і його застосування проти узурпації влади, якщо б така узурпація влади відбулася в Сполучених Штатах Америки.
Відповідно, в Росії проти узурпації влади залишається спосіб один з двох – це вуличні протести, що переростають у революцію. Але Путін оточив себе Росгвардією, СОБР, МВС, ОМОНом і так далі, тобто для того, щоб відбулася вулична революція в Росії, потрібно на вулицях, як мінімум, мільйон осіб, а найкраще два. Тому що їм доведеться виступати проти десятків тисяч людей зі структур, які підпорядковані Путіну, – тобто будуть розганяти, стріляти, і швидше за все вбивати. Але якщо буде мільйон і ще краще два, то вони нічого не зможуть зробити. На жаль, доводиться констатувати, що на даний момент, мабуть, зміна влади таким способом сьогодні і в дуже короткостроково доступному для огляду майбутньому неможлива. Я не знаю, що буде через рік, але сьогодні не вийдуть на вулицю мільйон чоловік або два мільйони скидати Путіна.
Тоді залишається остання надія, так званий палацовий переворот, і заборонений у Росії фільм «Смерть Сталіна» дуже непогано показує останні дні диктатора. Наскільки я розумію, люди, які оточують Путіна і сидять в Кремлі, принципово не відрізняються від героїв фільму, ні за рівнем цинізму, ні за рівнем ставлення до свого патрона. Їм головне втриматися на плаву самим.
Так, саме так. Так, у «Смерті Сталіна» ці люди побачили себе. І хочу нагадати, що Сталін патологічно боявся замаху до тієї міри, що на його, так званій ближній дачі в Москві, були зварюванням заварені кватирки, тому що він боявся отруєння газом. В результаті, звичайно, йому допомогли все-таки померти, і «Смерть Сталіна» показує, – я маю на увазі фільм, – що відбувалося далі. Вони в цьому впізнали себе, так-так, це точно, але тут ми говоримо про палацовий переворот трошки іншого плану, який інспірується усім цивілізованим світом.
За допомогою цих санкцій цим 210 людям прийшов з відомого списку і невідомій кількості додаткових людей з секретної частини доповіді, їм всім кажуть: «Ви повинні вибрати, з ким будете ви і з ким будуть ваші мільярди». Ваші мільярди можуть бути тільки з нами, вони не можуть бути з Путіним, тому вибирайте: цивілізований світ і ваші мільярди або Путін. Тут важливо розуміти, що ці санкції не можуть бути застосовані до всіх відразу, тому що це тоді вбиває мету всієї цієї справи. Якщо всіх санкціонувати, то що тоді буде?
Необхідно розколоти цю так звану еліту. Найімовірніші цілі для персональних санкцій на підставі цього закону описані в секретній частині доповіді; ці санкції і цей список, і цей закон є так званим open-ended, в принципі, як і закон Магнітського. Він не має на увазі статичності в списку, цей список може бути розширений; він не має на увазі чітких критеріїв щодо санкцій – за глибиною, охопленням, за тим, що вони з себе представлятимуть, вони не розкривають ніяких карт. Він є open-ended і за тривалістю, він може тривати вічно, цей закон і ці санкції.
Він open-ended з точки зору довжини списку і довжини списку конкретних підсанкційних осіб, тому що так само, як і в законі Магнітського і списку Магнітського, цей список може збільшуватися. І, власне кажучи, якщо розкол еліт не відбуватиметься швидко і якщо з Путіним не буде покінчено відносно швидко, то що заважає додавати десятьох до цього списку санкцій на місяць? А потім збільшити цю дозу до ще більшої кількості людей на місяць? Поки та тисяча, що залишилася, не зробить власні дії для звільнення Росії від цієї страшної ракової пухлини.
Насправді, мені здається, що поділ доповіді на публічну і секретну частини – це досить хитромудрий хід адміністрації Трампа, і полягає він у тому, що на кожне з цих 210 імен наведена червона мітка з оптичним прицілом. Проте у відкритій частині доповіді я б додавав судову гілку влади, яка повністю зруйнована Путіним і його ОЗУ; я б туди включив і державних російських пропагандистів – їх теж там немає; і там є деякі імена, які взагалі в цій доповіді мало що значать, тому що Юрій Шефлер, Гліб Фетисов або Олег Бойко перебувають зараз у конфлікті з путінським режимом, як і брати Ананьєві.
Але це насправді неважливо. Важливим є те, що двомстам десяти особам, які включені в цю доповідь, і невідомій кількості інших осіб, які можуть бути в розширеній частині доповіді під грифом «секретно», сказали: «Ви зараз повинні вибрати безтурботне життя зі своїми мільярдами або Путіна».
Але ми розуміємо, що кремлівські спецслужби тримають олігархів не менш сильно за глотку, ніж ті чи інші американські органи правосуддя. І ми розуміємо, що в разі чого Кремль завжди може включити режим «бєспрєдєл», використовуючи кримінальні і напівкримінальні методи для того, щоб зачищати тих чи інших олігархів, які спробують зробити стрибок через бар’єр.
А хто казав, що їм буде легко в цій ситуації !? Міжнародна еліта давно зрозуміла і прийняла той факт, що Путін нерукопотисний і домовитися з ним теж не можна. І його неперервні диверсії проти цивілізованого світу і фактично оголошена або неоголошена війна проти цінностей цивілізованих країн насправді перейшли червону межу вже давно. Я думаю, це було приблизно вирішено на зустрічі «Великої двадцятки» в Брісбені в Австралії ще в 2014 році. І було прийнято рішення просто з цим режимом якимось чином покінчити.
Але кінчати з режимом, який захопив саму державу і зробив її знаряддям своїх злочинів, не так просто в тій країні, яка володіє другим за величиною ядерним арсеналом. Відповідно, яким чином взагалі Путін може бути відсторонений від влади і чи може взагалі путінська ОЗГ бути відсторонена від влади? Є тільки п’ять способів. Три з них – легальні, два з них – нелегальні, скажімо так, неконституційні.
Конституційний спосіб – це шлях виборів, але Путін знищив інститут вільних, чесних, справедливих і демократичних виборів, і він знищив інститут змінюваності влади. Тому цим шляхом змінити його не можна. Але, як ми знаємо, перш ніж я перерахую інші, я повинен зробити застереження, – Путін прийняв рішення, що він живим з Кремля не вийде і буде там до самої смерті на підставі того переліку злочинів і тієї тяжкості злочинів, які він знає краще, ніж ми з вами. І абсолютно зрозуміло, що ніхто йому ніяких гарантій надати не може; тому ще за часів квазіпрезідентства Медведєва він прийняв це рішення, про що вони і повідомили всьому світу 24 вересня 2011 року, зробивши державний переворот: силове захоплення влади, насильницьке утримання влади, що тягне на 20 років позбавлення волі прямо за Кримінальним кодексом Російської Федерації.
Другий спосіб відсторонення Путіна від влади – це імпічмент. Імпічмент повинен ініціюватися і весь процес імпічменту залежить від Ради Федерації і Державної Думи, від російського парламенту. Можна вважати, що парламентуне має і ніхто імпічмент зробити Путіну не може. Тому цей легальний шлях теж виключений.
Третій легальний шлях – це відсторонення Путіна від влади шляхом оголошення його нелегальним – не просто нелегітимним, а саме нелегальним президентом, на підставі вже прийнятих рішень, які були прийняті Конституційним Судом і Верховним Судом відповідно в 98-му році для Конституційного Суду і в 2001- му році для Верховного Суду. Ці рішення свідчать про те, що слова Конституції про те, що одна і та ж особа не може займати повноваження президента більше двох термінів поспіль, є, насправді, не чим іншим, як формулюванням абсолютного конституційного максимуму президентських повноважень для однієї особи. Путін є самозванцем і абсолютно нелегітимним президентом, починаючи з 2012-го року; тому він повинен бути негайно відсторонений від влади як нелегітимний президент, а Конституційний і Верховний суди повинні визнати його незаконним президентом.
Шановний Слава, але для цього повинні бути тоді якісь реальні інструменти. Ми розуміємо: якщо парламент у Путіна або у ФСБ-шників у кишені, сам добровільно Путін не готовий відійти від влади, відповідно, Захід повинен або посилювати тиск на кремлівську владу, або сподіватися на той чи інший внутрішній російський експромт: чи то на шарфик , то чи на табакерку, як уже, в принципі, було в російській історії.
Так, таким чином ми переходимо до двох інших способів зміни влади, які не є такими чистими з точки зору правового поля і Конституції, але вони залишаються єдиними, тому що при узурпації влади, при незаконній узурпації влади залишаються тільки вони. І, власне кажучи, той факт, що змінити Путіна можна тільки незаконним шляхом, – це вина самого Путіна. Це Путін так зробив.
Я зараз назву ці два способи. Але перш ніж я це зроблю, я хотів би приділити буквально кілька секунд пані Собчак і пану Явлінському. Справа в тому, що російське законодавство має одну маленьку для таких людей, як ви і я, легальну дірочку. Справа в тому, що подавати позови до Верховного Суду з приводу трактування і рішень про нелегітимність, і нелегальність Путіна в якості кандидата в президенти, можуть так звані належні позивачі, і це члени Ради Федерації, члени Державної Думи, голови регіонів і так далі.
З приводу Верховного Суду – там для подачі цих позовів теж повинні бути належні позивачі. І такими належними позивачами, до того ж, є офіційно зареєстровані кандидати в президенти з моменту їх офіційної реєстрації в Центральній виборчій комісії. Відповідно, як тільки Ксенія Собчак і Григорій Явлінський зареєстровані ЦВК (Центральною виборчою комісією), вони починають бути належними позивачами для подачі позовів до Верховного Суду Російської Федерації про те, що Путін зареєстрований як кандидат ЦВК нелегально, і вони повинні домогтися рішення від Верховного Суду про зняття Путіна зі списку кандидатів у президенти.
Я боюся, що Собчак дуже добре пам’ятає тепло колін свого хрещеного батька Володимира Путіна. І боюся, що вона просто не піде на подібні речі.
Це вона потім у суді буде розповідати і пояснювати, чому вона цього не зробила. І зараз я хочу підкреслити, що з усього списку кандидатів, – я розумію, що марно апелювати до когось ще, – але з так званих опозиційних кандидатів я називаю Явлінського і Собчак в якості тих людей, які повинні подати ці позови. Якщо вони їх не подають, значить, між ними є змова, між ними і кремлівською адміністрацією спочатку те, що вони цього робити не будуть і тому їх зареєструють; відповідно, зараз ми повинні подивитися від моменту їхньої офіційної реєстрації і до 18 березня. Якщо вони не подадуть цих позовів, ми повинні оцінити їхню так звану політичну діяльність відповідним чином і їхні політичні кар’єри трактувати так, як «мурзилок Кремля».
А якщо можна, уточніть, будь ласка, способи нелегальних шляхів усунення Путіна від влади.
Власне кажучи, один зі способів – це той, який був застосований в Україні двічі. Це Майдан, це революція, вулична революція. І хочу нагадати, що це, насправді, у багатьох країнах дозволений спосіб зміни влади проти узурпації влади. Між іншим, поправка Конституції в США, яка дозволяє носіння зброї, була історично прийнята саме через це, тому що американська держава, американська Конституція батьками-засновниками наділяла народ правом носіння зброї і його застосування проти узурпації влади, якщо б така узурпація влади відбулася в Сполучених Штатах Америки.
Відповідно, в Росії проти узурпації влади залишається спосіб один з двох – це вуличні протести, що переростають у революцію. Але Путін оточив себе Росгвардією, СОБР, МВС, ОМОНом і так далі, тобто для того, щоб відбулася вулична революція в Росії, потрібно на вулицях, як мінімум, мільйон осіб, а найкраще два. Тому що їм доведеться виступати проти десятків тисяч людей зі структур, які підпорядковані Путіну, – тобто будуть розганяти, стріляти, і швидше за все вбивати. Але якщо буде мільйон і ще краще два, то вони нічого не зможуть зробити. На жаль, доводиться констатувати, що на даний момент, мабуть, зміна влади таким способом сьогодні і в дуже короткостроково доступному для огляду майбутньому неможлива. Я не знаю, що буде через рік, але сьогодні не вийдуть на вулицю мільйон чоловік або два мільйони скидати Путіна.
Тоді залишається остання надія, так званий палацовий переворот, і заборонений у Росії фільм «Смерть Сталіна» дуже непогано показує останні дні диктатора. Наскільки я розумію, люди, які оточують Путіна і сидять в Кремлі, принципово не відрізняються від героїв фільму, ні за рівнем цинізму, ні за рівнем ставлення до свого патрона. Їм головне втриматися на плаву самим.
Так, саме так. Так, у «Смерті Сталіна» ці люди побачили себе. І хочу нагадати, що Сталін патологічно боявся замаху до тієї міри, що на його, так званій ближній дачі в Москві, були зварюванням заварені кватирки, тому що він боявся отруєння газом. В результаті, звичайно, йому допомогли все-таки померти, і «Смерть Сталіна» показує, – я маю на увазі фільм, – що відбувалося далі. Вони в цьому впізнали себе, так-так, це точно, але тут ми говоримо про палацовий переворот трошки іншого плану, який інспірується усім цивілізованим світом.
За допомогою цих санкцій цим 210 людям прийшов з відомого списку і невідомій кількості додаткових людей з секретної частини доповіді, їм всім кажуть: «Ви повинні вибрати, з ким будете ви і з ким будуть ваші мільярди». Ваші мільярди можуть бути тільки з нами, вони не можуть бути з Путіним, тому вибирайте: цивілізований світ і ваші мільярди або Путін. Тут важливо розуміти, що ці санкції не можуть бути застосовані до всіх відразу, тому що це тоді вбиває мету всієї цієї справи. Якщо всіх санкціонувати, то що тоді буде?
Необхідно розколоти цю так звану еліту. Найімовірніші цілі для персональних санкцій на підставі цього закону описані в секретній частині доповіді; ці санкції і цей список, і цей закон є так званим open-ended, в принципі, як і закон Магнітського. Він не має на увазі статичності в списку, цей список може бути розширений; він не має на увазі чітких критеріїв щодо санкцій – за глибиною, охопленням, за тим, що вони з себе представлятимуть, вони не розкривають ніяких карт. Він є open-ended і за тривалістю, він може тривати вічно, цей закон і ці санкції.
Він open-ended з точки зору довжини списку і довжини списку конкретних підсанкційних осіб, тому що так само, як і в законі Магнітського і списку Магнітського, цей список може збільшуватися. І, власне кажучи, якщо розкол еліт не відбуватиметься швидко і якщо з Путіним не буде покінчено відносно швидко, то що заважає додавати десятьох до цього списку санкцій на місяць? А потім збільшити цю дозу до ще більшої кількості людей на місяць? Поки та тисяча, що залишилася, не зробить власні дії для звільнення Росії від цієї страшної ракової пухлини.
