Понад один місяць Маріуполь перебуває у блокаді російської армії.
Попри героїчність українських військових, окупанти знищили 90% міста та вчиняють масові військові злочини.
Нещодавно соціальні мережі сколихнув відеощоденник 15 річної школярки Альони, який вона знімала у блокадному місті.
Українська Правда. Життя розповідає історію дівчини.
Альоні – 15, вона навчалася у дев’ятому класі, останні 8 років жила у Маріуполі. Її сім’я з Донецька. У 2014 році родина покинула місто через війну, а у 2022-му знову рятувалася евакуацією. У Маріуполі Альона жила у 17-тому мікрорайоні.
“Маріуполь до війни був містом, яке розквітало, там будували пірси, нові парки, викладали плитку, збудували красивий Драматичний театр, у місці була площа Свободи, де 24 голуби стояли, кожен голуб – це область України”, – згадує Альона.
Війна застала дівчину неочікувано: у переддень війни дівчина залишилась ночувати у подруги. Вони відпочивали та готували шоколадний фондан. Вранці 24 лютого Альона дізналась про війну із соціальних мереж. Мама дівчини дозволила їй не йти до школи. Планів на евакуацію в сім’ї не було, адже батько Альони – пастор у Церкві Адвентистів 7-го дня, тому він до останнього дня своєї евакуації провідував прихожан церкви.
“Ми взагалі не збиралися виїжджати, тому що знали, що наше місто захистять, і все буде добре”, – каже дівчина.
“На мінному полі фіалки не цвітуть”
Проте ситуація в місті ставала гіршою: з 2 березня у Маріуполі пропав зв’язок, згодом з 7 березня зник газ. Сім’я дівчини жила у коридорі, жодного разу не спускалася у підвал.
“Коли не бомбили, я могла сидіти в коридорі і читати книгу”, – пригадує Альона.
Щоб вижити, родина розпалювала багаття біля будинку, аби готувати їжу, збирала сніг, щоб топити на воду. Дівчина каже, що була спокійна попри ситуацію навколо, адже їй допомагали батьки.
“Я звикла до таких екстремальних умов, тому що їжджу в наметові табори, ходжу в походи, готую на вогнищах”, – розповідає Альона.
Весь час із сім’єю жив їхній котик Персик. Його родина любляче називає “директором фіалочного маркету”.
А все тому, що мама Альони понад 17 років колекціонує фіалки. Понад 600 рослин довелось викинути на смітник через холод та відсутність води для поливу.
“Колекція сортових фіалок це і хобі, і робота (мами Альони – ред.), і вже одну колекцію ми втратили у 2014-му. Ось колекція в Маріуполі, останнє фото”, – розповідає тато дівчини.
Через постійні обстріли міста та відсутність зв’язку сім’я фактично не знала, що відбувається в Україні. Інформацію дізнавались від сусідів. Телефони заряджали від павербанків, їх у сім’ї було 6.
Долина смертної тіні
12 березня о 4 ранку на будинок, де жила Альона було здійснено авіаналіт. У своєму щоденнику дівчина показує наслідки ударної хвилі від снаряда: розбиті вікна, двері, знищене майно, зруйнований будинок та кров від поранень на підлозі.
Альону з мамою врятувало те, що вони були під ковдрою, тому їм вдалось прикритись від уламків.
“Під час авіанальоту все скло повилітало. Тата поранило в ногу і трохи поцарапало лице”, – згадує дівчина.
Живучи у друзів, сім’я могла слухати радіо. Вранці людям вдавалося ловити українські хвилі та дізнаватись інформацію. Альона дуже дивувалась, чому в новинах постійно говорять про кожен обстріл міст, якщо в Маріуполі ракетні удари, і вибухи стали буденністю.
“Я спитала тата, чому так, а він відповів, що така ситуація як в Маріуполі, не в усій Україні. А я думала, всюди так”, – зізнається дівчина.
Про евакуацію сім’я дізналася 15 березня. Тато Альони зловив зв’язок, йому зателефонував син з Канади, і повідомив, що з Маріуполя вже виїхало 160 машин. Проте сім’я цій інформації не повірила.
Вже наступного ранку у дворі будинку почався рух, люди почали збиратись на евакуацію.
“Люди говорили, що машини розстрілювали дорогою, ми не знали, що робити. Але помолились і вирішили їхати на свій страх і ризик”, – каже Альона.
Сім’я виїздила автомобілем друзів, оскільки своє авто втратила під час авіанальоту. Дорога з Маріуполя до Дніпра зайняла 9 годин. Спочатку родину зареєстрували волонтери у Запоріжжі, нагодували, запропонували нічліг, але сім’я одразу поїхала у Дніпро.
Після евакуації Альона вирішила змонтувати відео, яке вона знімала у Маріуполі. Спочатку вона опублікувала його у своєму Telegeam-каналі, а після прохання брата зробила пост і в Instagram. Після цього відеощоденник облетів всі соціальні мережі. Назву до відео дівчина обрала символічну: “долина смертної тіні”, як вірш із 22 псалму у Біблії.
“Я назвала відео так, тому що смерть ходила за нами слідом, хоча її не було, але її тінь була”, – підкреслює дівчина.
Згодом Альона з мамою виїхала до Люксембургу. Зараз сім’я займається документами, повертатись до України поки що не планує.
“Коли Україна виграє війну і Маріуполь відбудують, то я обов’язково приїду, а просто приїжджати і дивитись на руїни я не хочу”, – каже дівчина.
Поки що дівчина планує піти до школи за кордоном, а у майбутньому мріє займатись режисурою та відеомонтажем.
