Надворі мороз. Та страусів у селі Олієво-Королівка Городенківського району на Івано-Франківщині сніг не лякає….
Господиня ферми — Ольга Грималюк. Жінка 19 років працювала в Італії. Повернулася, вирішила відкрити власний бізнес. Їздила дивитися на страусині ферми, розпитувала про тонкощі вирощування цих птахів, вивчала спеціалізовану літературу, пише Голос України.
Для початку на батьківському обійсті облаштувала вольєр. Сусіди дивувалися, для чого така висока, майже двометрова, дерев’яна загорожа, та два величезні намети. Тим часом господиня подбала про корми: город у полі засіяла люцерною.
До вольєрів підвела проточну воду, бо страусам вона має бути чиста. Та ще ці птахи люблять, щоб їх поливали. Самця, двох самок (по 20 тисяч гривень за голову) і чотирьох дев’ятимісячних страусенят по три тисячі гривень придбала на початку минулого літа.
Для початку на батьківському обійсті облаштувала вольєр. Сусіди дивувалися, для чого така висока, майже двометрова, дерев’яна загорожа, та два величезні намети. Тим часом господиня подбала про корми: город у полі засіяла люцерною.
До вольєрів підвела проточну воду, бо страусам вона має бути чиста. Та ще ці птахи люблять, щоб їх поливали. Самця, двох самок (по 20 тисяч гривень за голову) і чотирьох дев’ятимісячних страусенят по три тисячі гривень придбала на початку минулого літа.
Облаштування ферми коштувало чимало. Зате з кормом легше. Кукурудза та пшениця дісталася як орендна плата за здану в оренду землю. Овочі в сільськогосподарському районі недорогі. А ще треба комбікорм та вітаміни.
Намети встелені тюками із соломою. Поруч cклад сіна з люцерни. Сухо й чисто. Однак улітку й восени самки через день неслися надворі. До гнізда, виритого самцем. Забрати яйце — ціле мистецтво. Треба було вибрати мить, коли страус на іншому кінці довгого вольєра. Робити це стрімко, інакше птах наздожене й може клюнути до крові. Завдяки довгій шиї дістає на метр. Сильний удар самця і цупкою лапою. Інстинкт збереження потомства керує ним й уночі, коли замість самки сідає на гніздо.
Намети встелені тюками із соломою. Поруч cклад сіна з люцерни. Сухо й чисто. Однак улітку й восени самки через день неслися надворі. До гнізда, виритого самцем. Забрати яйце — ціле мистецтво. Треба було вибрати мить, коли страус на іншому кінці довгого вольєра. Робити це стрімко, інакше птах наздожене й може клюнути до крові. Завдяки довгій шиї дістає на метр. Сильний удар самця і цупкою лапою. Інстинкт збереження потомства керує ним й уночі, коли замість самки сідає на гніздо.
Пернаті поселенці в Олієво-Королівці неабияк здивували селян. Приходили дивитися на величезних птахів. Дітлахи буквально прилипали до загороди, щоб помилуватися стрункими красенями. Любили потримати в руках яйце, вагою й до півтора кілограма. Заходити їм дозволялося лише до вольєра з молодняком. Вони залюбки годували майже півтораметрових “пташенят”, для безпеки прив’язуючи траву на палицю.. А то й змагалися з прудкими птахами на швидкість бігу. Така екзотика привабила гостей навіть із сусідніх областей: особливо припали до душі перегони з молодими страусами.
Невелика плата за таке задоволення, всього 20 гривень, а дітей ще й пригощали трав’яним чаєм та печивом. Узимку відвідувачів трохи менше. Є час на обдумування нових планів.
Ольга Грималюк має намір розширити ферму, можливо, облаштувати кафе. Щоб бізнес став прибутковим, треба не сидіти на місці, а бігати й звиватися, як страуси.
Невелика плата за таке задоволення, всього 20 гривень, а дітей ще й пригощали трав’яним чаєм та печивом. Узимку відвідувачів трохи менше. Є час на обдумування нових планів.
Ольга Грималюк має намір розширити ферму, можливо, облаштувати кафе. Щоб бізнес став прибутковим, треба не сидіти на місці, а бігати й звиватися, як страуси.
