У християн східного обряду в понеділок, 28 червня, починається Петрівський піст, або Петрівка.
Початок Петрівки завжди припадає на перший після трійчанського тижня понеділок. Загалом це не дуже суворий піст і присвячений він двом первоверховним апостолам: Петру і Павлу, пам’ять яких звершується 12 липня – саме тоді й завершується Петрівка, пише Укрінформ.
З понеділком, тобто першим днем посту, збігаються цікаві народні обрядодії – розигри (на Вінниччині – розгари, розори, на Кіровоградщині – дядини). Їх відзначали лише заміжні жінки. Кожна етнографічна зона мала свої відмінності у відзначанні розигрів. Це переважно жартівливо-сатиричні дійства чи сценки. На Полтавщині жінки, зготувавши обід, потайки від чоловіків несли його в сад і, поївши, покрикували: «Га-га-га!»
Це означало, що вони в такий спосіб гонять «до Бога шуліку, котрий мусить передати їхнє прохання, аби Всевишній продовжив вік інтимного життя». На Вінниччині ця обрядодія мала зовсім інший зміст: «гонити шуляка» для того, щоб «він не хапав курчат».
На Поділлі в перший день Петрівки жінки, в котрих народжувалися неживі немовлята або ж помирали нехрещеними, сходилися на цвинтар і справляли «обід для дітей». Вважалося, що в цей час літають над цвинтарем їхні душі й «просять хреста». Обрядодія так і називалася – «справляти дітям весілля».А ще цього дня наші далекі пращури хоронили солом’яну ляльку у вигляді чоловіка, яка називалася Кострубоньком. Таким чином завершувалися трійчанські обрядові дії. Усі вони так чи інакше пов’язані з природою – біологічним переходом від весни до літа. Під час Петрівки виконувалися спеціальні петрівчанські пісні (петрівочки).
З Петрівкою пов’язані чимало прислів’їв і приказок: “У Петрівку день як рік”, “Захотілось йому в Петрівку льоду (або ще: мерзлого; печеної криги)”, “Паршиве порося й у Петрівку мерзне”, “У Петрівку мухи роблять на панів, а у Спасівку (19 серпня) – на себе”.
