Сьогодні 110 років з дня народження Володимира Макара.
Володимир Макар (04.01.1911-26.12.1993) – учасник національно-визвольного руху ОУН і УПА, автор цікавих спогадів, зокрема, про рідний Станиславів, один із засновник багатотомного видання «Літопис УПА».
Народився в м. Станиславові й прожив тут перші 18 років. Батько – підстаршина австрійської армії. Після смерті батьків Володимир разом із братом жив у сиротинці сестер-служебниць Непорочної Діви Марії на вул. Казимирівській (Мазепи). З осені 1920 р. навчався у бурсі «Мала Семінарія», згодом у Станиславській українській гімназії до1929 р.
В 1925 р., навчаючись в українській гімназії, вступає до Пласту в Улад Пластового Юнацтва, де діяв гімназійний ХІ-й курінь ім. гетьмана І. Мазепи, гурток «Хорт».
Дуже цікавими є спогади В. Макара «Пройдений шлях т. 1: від Бистриці до Бугу (1911-1929)», в яких розповідає про рідне місто, своє навчання в юнацькі роки, друзів та викладачів.
У 1929-1932 рр. В. Макар навчався на математично-природничому факультеті Львівського університету. Був активним учасником студентського руху та ОУН. За зв’язки з ОУН двічі арештований поліцією. В червні 1934 р.-липні 1935 р. в’язень польського концентраційному табору в Березі-Картузькій. Повітовий провідник ОУН Сокальщини. Навесні 1936 р. його засудили на сім років тюрми. Термін скоротила Друга світова війна. Дорогою із в’язниці Макар потрапив під німецьке бомбардування, був поранений, в результаті втратив ногу. Однак його це не зламало. Навесні 1940 р. Володимир почав працювати у групі крайового провідника ОУН Івана Климіва.
Проголосив у Сокалі від імені ОУН про відновлення Української державності Актом 30 червня 1941 р.
З квітня 1942 р. В. Макар у підпіллі. З літа 1942 р., працює у пресово-інформативній референтурі Проводу ОУН. Упорядковував звіти, робив огляди й виписки провідним діячам ОУН і редакцій підпільної періодики, згодом працював у редакції підпільної радіостанції «Вільна Україна». У квітні 1944 р. захворів на тиф. Невдовзі отримав наказ виїхати за кордон.
З 1935 р. В. Макар працював у закордонному представництві Української Головної визвольної ради в Інсбруку (Австрія), 1948-1950 – в Українському допомоговому комітеті у Брюсселі (Бельгія). В грудні 1951 р. переїхав до Канади, де активно долучився до громадсько-політичного життя. Належав до провідних діячів ОУН, Спілки Української Молоді, Ліґи Визволення України, член Головної Управи Товариства колишніх вояків УПА, Просвіта, «Україна», НТШ та інших.
В. Макар – автор десятків статей і нарисів. В 1975 р. він стає одним із засновників багатотомного видання «Літопис УПА», що функціонує досі, публікуючи на своїх сторінках унікальні матеріали з історії українського визвольного руху.
Помер Володимир Макар в Торонто.
В 2008 році франківське Видавництво “Лілея-НВ” видало книжку «Мій Станиславів», до якої ввійшли авторські тексти Макара, що переносять читача у 1920-ті роки.
Фото В. Макара надав ст. пл. Тарас Зень – дослідник історії пластового руху; фото ХІ-го куреня ім. гетьмана І. Мазепи знайдено у фондах Івано-Франківський краєзнавчий музей.
