Днями відомому косівському волонтеру, “майданівцю” Дмитру Малковичу ампутували другу ногу.
Дмитро Малкович – учасник Ревоюції Гідності. На Майдані на Грушевського у нього під ногами вибухнула граната, пишуть Версії.
“Плюс газове отруєння, природу якого не вдалося встановити у Києві. В результаті коми – атеросклероз судин та ампутації. П’ять років на милицях Дмитро допомагав іншим і не здавався”, – пише про героя Eva Dzhyshiashvili.
Після Революції Дмитро Малкович активно волонтерив – здійснив 16 поїздок на війну з багатонним вантажем необхідного.
І ось через шість років знову операція – довелось ампутувати другу ногу.
В цей нелегкий час друзі та знайомі висловлюють підтримку герою.
Своїми спогадами про “майданівські” часи та історією “воїна світла” поділився і сотник 32-ї Гуцульської сотні «Самооборони» Олег Соломченко. “Найкрасивіше, що ставалося в моєму житті зі мною … це люди, які прийшли у нього з різних куточків. Інколи в мою матрицю приходить людина, яка перевертає мою свідомість, і починають траплятися дива. Вони приходять і не пам’ятають про свою велич, у когось з них перебиті обставинами крила, у когось вкрали його силу, когось поранив найрідніший. І всі вони розгублені, розірвані внутрішніми протиріччями. Їх внутрішня сила завжди тінню стоїть за спинами тих, яким вони довірилися. З одним з небагатьох таких світлих воїнів, доля звела мене на Майдані 2013 року з Дмитром Малковичем (пишу без зайвих біографічних даних).
Дмитро твердо і мужньо з силою духу відстояв Майдан, віддавши повністю себе їй величності – Революції, і як наслідок втратив ногу. Втратив ногу, але не крило! Після Революції Гідності зумів не тільки вистояти на милицях, а навчився літати немов гірський орел. Завжди надихав собою бійців на Сході, як місцевий волонтер – загартований життєвою мудрістю, спокійний, тихий з глибокими стомленими очима. В постійному русі по Донеччині, він залишав частинки своєї душі в дорозі до побратимів. З 14-ого року по сьогодні 16 разів обирав єдино вірну дорогу на Схід, щоб побачитися, підтримати, зігріти і нагодувати, тих хто під прицілом російського окупанта боронить собою мою країну. Дмитро, віддаючи всього себе, рвався на протилежну сторону розірваної країни – там, де ясно бачив біле і чорне. Та сьогодні біда через роки, повернулася до Березівського орла, вчергове завдавши підлого удару йому в єдине крило, відібравши можливість пересуватися на своїх двох. Ампутація другої ноги. Посвята в силу завжди – невиліковно хвороблива, це не подарунок долі в красивій коробці, перетягнутою червоною стрічкою, це те, що проходить через найжорстокіше випробування. У воїна світла-чисте серце, яке не знає користолюбства, справжній воїн не знає зради і підлості, він-чесний, прямий, і готовий захистити слабкого ціною свого життя. І коли природна сила входить у воїна, який відкрив їй своє серце, йому – немає рівних. Вони навчилися підніматися на милицях та стояти без ніг набагато твердіше чим більшість на своїх двох. Такі люди завжди заворожували мене. Воїни світла зіткані з таких дрібниць, це завжди-рука допомоги, ці люди-пульсуюче величезне серце, яке генерує стільки безкорисливої любові цього світу, що зло, яке лежить на іншій чаші терезів, програє одвічну битву.
Мужній мій самураю – Дмитре, на твоєму тілі не злічити психологічних ран, і кроки твої важкі, може коли ти читатимеш ці рядки, ти здаєшся собі знесиленим і слабким, це ілюзія розуму, і навіть після самого кривавого бою, завалений трупами своїх ілюзій, ти знову зможеш встати і гідно пройти цей шлях. Сила-завжди поруч, закрий очі, уяви, як зверху білосніжний потік світла входить в тебе і заповнює кожну твою клітину, як затягуються рани, як тебе заливає людською любов’ю від твоїх рідних, друзів, побратимів і тих яких ти ще навіть не знаєш. Немає меж, просто закрий очі, впусти силу, яка як ти, переминаючись з відтятих кінцівок, але твердо стоїть поруч з тобою. Тим, хто бореться з непереборними здавалося б обставинами, кого гострими іклами рве стара матриця, кого зраджують і знищують байдужістю, Вам – сил, воїни світла. Цей світ існує завдяки Вам …
Плохо, что ему безмозглую голову не ампутировали!