Військовий з Івано-Франківська, гранатометник, головний сержант Андрій Фармуга розповів про себе, повномасштабне вторгнення та майбутнє після війни.
У мирному житті він був політологом, підприємцем, громадським діячем та фахівцем з новітніх медіа та інтернет-реклами. Проте війна змусила його взяти до рук зброю і стати на захист України. Служить франківець у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді ЗСУ. В інтерв’ю ТРК РАІ він розповів яку зброю має сучасна українська армія, що найстрашніше на війні та як закінчиться це протистояння, пишуть Версії.
Ще до 2014 року Андрій Фармуга був активним учасником Майдану. Після початку анексії Криму він зрозумів, що північний сусід вирішив захопити наші території. Ці події були поштовхом стати на захист держави.
«Я проходив строкову службу і знав у якому жалюгідному стані були на той час Збройні Сили України. Як їх розкрадали і законсервовували. Я зрозумів, що треба брати справу в свої руки, долучатись до інших добровольців і давати збройний опір ворогу. Щодо військового досвіду, то станом на 2014-й рік у мене була завершена строкова служба, де я мав нагоду бути заступником командира взводу», – розповів Андрій.
Захисник брав участь в обороні Донецького аеропорту аж доки не почули наказ відійти у «жовту зону». На той момент охороняти аеропорт, на жаль, уже не було сенсу.
Життя після АТО
Повертатись з війни важко будь-якому солдату. По приїзді додому у вересні 2015 року франківець пройшов психологічний тренінг. На той час працювали певні ініціативи по допомозі ветеранам. Андрія запросили в одну з таких ініціатив «Побратими» стати інструктором і працювати з ветеранами.
«Я знаючи як це погано коли тебе «паяє» і погодився на це. Розумів, що буду корисний побратимам, бо розповідатиму не якісь теоретичні речі, а буду ділитися тими інструментами які спробував сам і які мені допомогли. Фактично до 2021-2022 р. я багато часу приділяв такій роботі. Окрім того, заробляв кошти завдяки інтернет-маркетингу. Працював у цій сфері до 24 лютого 2022 року», – каже захисник.
Повномасштабне вторгнення
Про початок війни Андрій Фармуга дізнався від побратимів, які продовжували службу в ЗСУ. Йому подзвонили вночі і повідомили про повномасштабне вторгнення.
«Після повернення додому у 2015 році я відчував, що це далеко не кінець і може бути оцей наступний етап. Раціонально у це слабо вірилось тому, що повномасштабна війна проти України з боку росії виглядала цілковитим безглуздям, яке призведе до міжнародної ізоляції, до санкцій. Нормальному президенту не спаде на думку підводити до такого стану свою країну. Але відчуття що це не кінець таки залишалось. Відповідно мої друзі та рідні знали, що у мене є так званий тривожний рюкзачок, який фактично з 2015 року чекав свого часу. Хоча була надія, що цей час не настане. Але тривожний рюкзак мені знадобився: я взяв його і в перші дні війни пішов до військкомату дізнатися як мені повернутися у свій підрозділ. Я хотів продовжувати службу в дасантно-штурмових військах, але військкомат нічого не міг запропонувати бо всі бригади були сформовані. Тоді до мене звернулися побратими з Херсонщини і повідомили, що на їхні населені пункти наступає ворог і є загроза для їхніх родин. Бо знаємо, якщо місто окупують, то першими кого шукатиме ворог будуть учасники АТО. Тому я зайнявся питанням евакуації і прийому родин побратимів. Це було не довго, бо люди зупинялися тут на день-два, а потім їхали за кордон», – розповів воїн.
Повернення в підрозділ
Попри допомогу родинам побратимів Андрій Фармуга не покидав можливості повернутися у свій підрозділ.
«В розмові мій побратим проговорися, що у них є сержантська посада, яка мені підходила. Я зібрав речі і поїхав у Миколаїв, де базується моя бригада. Таким чином я потрапив на війну», – згадує захисник.
Він каже, що війна і АТО – це різні речі. Відрізняються перш за все масштабом, динамічністю і жорстокістю ворога.
«Якщо у 2014-2015 рр. ти заїжджав на певні сталі позиції і був там тривалий час, то цього разу лінія фронту гнучка. На війні ворог застосовує різне озброєння, навіть те яке заборонене будь-якими конвенціями. Зокрема мова йде про фосфорні боєприпаси. Щоб ви розуміли, температура фосфору який летить на вас становить 2500 градусів. Якщо вона попаде на людина чи бліндаж, то все буде випалене. Якщо ж говорити про українське військо, то зараз солдати отримують набагато кращі продукти ніж були в 2014-му. Якщо в АТО і ООС ми користувались старим, радянським озброєнням, то зараз маємо сучасну зброю і завдяки цьому маємо перевагу і перехопили ініціативу на фронті. Десь до середини літа ворог мав безлімітний запас боєприпасів. Відповідно на один наш постріл у відповідь нам прилітало в 10-20 разів більше. Зараз оглядаючись назад я розумію, що є щасливчиком у Бога. Бо незважаючи на таку перевагу вогневу нам вдалося усім підрозділом вийти без загиблих і з мінімумом поранених», – зазначає Андрій Фармуга.
Страх на війні
Боятись – це нормально. А коли ти на війні, то страх не те відчуття якого потрібно соромитись.
«Специфіка роботи військового – це здолати страх. Люди привикають до всього, навіть до якихось страшних речей. Але найстрашніше для будь-якого солдата – втрата побратимів. На війні ти проживаєш події, які зближують тебе з незнайомими людьми. І втрачаєш їх якось дуже несподівано: зранку ти можеш з людиною пити каву, а по обіді чи ввечері дізнаєшся, що цієї людини уже нема в живих. Це дуже складно, бо на жаль, ці втрати безповоротні», – зізнається франківець.
Мотивація
Попри всі втрати і труднощі наші захисники борються. Вони на своїй землі, у своїй хаті на яку напали і відступати нікуди. Андрій Фармуга каже, що дуже мотивує підтримка цивільного суспільства. Це волонтери, які постійно привозять смаколики і дитячі малюнки.
«Коли ми переїжджали то одне з найперших, що забираємо з собою – це дитячі малюночки. І коли поселяємося, то спершу шукаємо місце де їх розвісити, а вже потім облаштовуємо спальне місце. Це такий певний оберіг. Навіть в АТО у мене під шоломом був малюнок мого сина, а в кишені я носив малюнок невідомої мені дитини. Там написано було: «Дякую. Повертайтесь живі». Він мене розчулив і завжди був зі мною під бронежилетом. Зараз ми розуміємо масштаб всього, що робимо і люди більше вдячні. Ці ключові речі мотивують», – наголошує захисник.
Війна і її несподіване завершення
Зараз ситуація переломилась. Глянувши на зведення Генерального штабу можна зрозуміти, що ворог переважно в обороні. Якщо й наступає то на дуже вузьких відрізках фронту.
«Росія веде проти нас війну і має на меті знищити нас як політичну націю, як народ. І ми прекрасно розуміємо, що кінцевої мети цієї війни немає. В цій ситуації будь-які прогнози це невдячна справа. Але якщо говорити про моє особисте відчуття, то чомусь мені здається, що ця війна завершиться якось дуже несподівано з якимось варіантом розв’язання про який зараз ніхто не говорить. Очевидні речі, що Україна переможе. Що ми маємо на увазі під цією перемогою? Це відновлення наших кордонів до 24 лютого чи до 1991 року. Можливо для когось перемога – це розпад нашого північного сусіда на окремі держави чи якась їхня революція, що переключить увагу політиків з війни на гасіння внутрішньої «пожежі». У кожного різне розуміння цієї перемоги», – наголошує воїн.
Плани на майбутнє
Війна рано чи пізно закінчиться. І Андрій Фармуга радить усім хто бере у ній участь мріяти і будувати плани. Навіть якщо це здається безглуздим.
«Так, на війні ти не знаєш чи доживеш до завтра. Я особисто це практикую. Як мінімум воно мені додає снаги переживати військові дні і виконувати завдання, які поставлено. Бо зараз я роблю це, а от через рік після повернення буду робити інше. Якщо говорити про мене, то в перервах коли є можливість стараюсь глибше вчити англійську мову. Планую повернутись до роботи з ветеранами, бо зараз це питання стане більше актуальним ніж в 2014-2015 рр. Хочу повернутись до своєї роботи, яка є моїм хобі. Дай Бог завершити війну і щоб ми всі повернулись живими та здоровими. Цивільним людям бажаю надалі підтримувати Збройні Сили. Навіть ваші 10 гривень на шкарпетки…тут питання не в сумі, а у відношенні людей. Ваша вдячність і допомога дає нам велику наснагу якнайшвидше вигнати ворога з нашої землі і повернутись до мирного життя, до відбудови нашої сучасної України, як потужної держави», – наголосив військовий.
