Зруйноване село Мощун потроху оговтується від наслідків, які залишили по собі росіяни, але люди і досі не можуть забути про пережите.
Місцеві мешканці стали свідками звірств, які окупанти коїли у перервах між бомбуванням будинків. ТСН відшукала свідка, який дивом вижив, після того, як рашисти випустили по беззахисному пенсіонеру автоматну чергу, пише Правда.іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Кадри, де росіяни відступають з окупованого і майже зруйнованого ними Мощуна під натиском української армії, облетіли чи не увесь світ. Нині, село розміновується і люди хотіли би повернутися до своїх домівок, але більшості повертатися нікуди. Рашисти били із артилерії по населенню, яке ще не встигло виїхати, а пропагандистські канали казали, що нищать в Україні винятково військові об’єкти.
Пані Лариса, одна із тих, хто із самого початку не змогла виїхати із родиною у більш безпечне місце, її будинок знищено. Ховаючись від ворожих снарядів, вона молилася, аби побачений танк, чи вертоліт був український.
«В страшному бойовику я такого не бачила. Це було страшне. Зверху бомбили, з усіх сторін стріляли, ми не знали, куди втекти, не було чим виїхати, а втекти – ми не знали, чи то наші, чи не наші», – в сльозах розповідає жінка.
Люди просять владу полагодити електрику, щоб ті, в кого залишилося житло неушкодженим могли повертатися до власних осель. Інші, кому пощастило менше – починають документувати пошкодження своїх будинків, аби подати документи на відновлення.
На сусідній вулиці живе пенсіонер Юрій Кобзєв. Він теж потрапив під бомбування рашистами свого будинку, а коли спробував виїхати разом із сусідом Сергієм – був розстріляний орками із автомата і просто дивом вижив. «З-за паркану виходить, із білою пов’язкою: «Стояти! Руки вгору!”. Я підняв руки нагору. «Лягай!», а у мене радикуліт – 73 роки… Я тільки почав сідати, щоб лягти, а він почав стріляти . Я впав, бо потрапило мені в ногу, Сергій почав мене тягнути, а там другий! І знову з автомата почали стріляти. Сергій сховався за ріг будинку, а я знепритомнів», – розповідає Юрій.
Першу допомогу йому надали сусіди, а коли змогли – передали медикам. Нині він живе у будинку без даху і потроху намагається лагодити його. 73-річний пенсіонер вірить у те, що влада допоможе йому відновити хату, але найбільше мріє дожити до дня відплати кожному окупанту і трибуналу над кремлівською верхівкою.
Відео ТУТ.
