Станиславівські оголошення: стихійні лиха давнього міста

Станиславів після зливи у червні 1897 р.

В 1897 р. на Станиславівщині було дуже дощове літо. Одного спекотного червневого дня погодні примхи перетворили Станиславів на Венецію. Після сонячного полудня небо вкрили чорні хмари, зірвалася буря й вулиці міста залили потоки сильної зливи. Рідкісне фото Станиславова після бурі демонструє нам вулицю Собєського (тепер вул. Січових Стрільців). Кінні екіпажі насилу пересуваються, а приблизний рівень води можна визначити, подивившись на пана зліва. Його штани високо закочені, а вода сягає литок.
Дощове літо принесло немало проблем залізничникам, бо вода порозмивала колії. 27 червня 1897 р. станиславівська Дирекція залізниць повідомила про потяг, який зійшов з рейок між станціями Коломия і Турка. Деякі вагони злетіли з рейок і впали у потік. В результаті багато пасажирів сильно травмувалися, кілька осіб загинули.

Наступного разу вода показала свою грізну силу в липні 1900 р. “В Станиславові цьогорічна повінь далася взнаки особливо тим жителям, які мешкають над Бистрицями, – повідомляє газета “Кур’єр станиславівський” від 15 липня 1900 р. – Обидві Бистриці сильно набрали води. Майже все село Княгинин було під водою, а людність протягом четверга, п’ятниці і суботи мешкала на стрихах і дахах. Головний міст над Бистрицею Солотвинською не був пошкоджений, але ріка зірвала другий, паводковий міст, так що людність була відрізана від міста. Вужчим, але не таким глибоким руслом, як попереднє, розлилася Бистриця Надвірнянська, яка носить за собою вирвані дерева, балки й навіть цілі плоти”.
В липні 1907 р. Станиславів мав незвичайний вигляд – ним неначе пролетіла сарана. Дерева в місцевих парках і приватних садках були майже без листя, а вся шкільна молодь була залучена до боротьби з новою пошестю, що напала на місто, – метеликами, які невідомо звідки взялися й нищили всі зелені насадження, псували городи й плодові дерева. Лише завдяки енергійним діям містян, які ловили крилатих ненажер тисячами, міську зелень вдалося врятувати від цілковитого знищення.
Вночі з шостого на сьоме жовтня 1908 р. мешканців Станиславова налякали підземні поштовхи – в місті стався досить відчутний землетрус. Його детально описав один з місцевих лікарів. Землетрус почався приблизно о 22.42 вечора і тривав загалом близько 20 секунд. Спостерігалися три поштовхи по 2-3 секунди кожен, між якими були перерви. Лікар, який описав це явище, помітив, що під ним затряслося ліжко, лампа захиталася, а в шафі задзвеніли лікарські інструменти. Були й очевидці, які чули тріск дерев’яних перекриттів і стін будинків, помічали хитання й пересування меблів. Було також чути незрозумілий глухий гул. Проте більшість містян спокійно спала у своїх ліжках і не скористалася нагодою спостерігати це грізне й хвилююче природне явище.
У квітні 1912 р. багато клопоту було через аномальні снігопади. Випало близько півметра снігу, тож 4 квітня жителі навколишніх сіл приїздили до Станиславова на санях. В місті бракувало продуктів, бо не всі постачальники змогли привезти свій товар. Було частково припинено залізничний рух, адже в деяких місцях на колії лежав метровий шар снігу. До боротьби зі стихією було залучено військових. Як бачимо на фото, вони допомагали розчищати від снігу колію в напрямку Станиславів-Львів.

Військові очищають колію від снігу. Квітень 1912 р.
Не оминали природні катаклізми наш край і в 20-х роках минулого століття. В серпні 1927 р. все Прикарпаття потерпало від сильних злив. Річки вийшли з берегів, вода забрала багато хат, навіть зруйнувала церкву. Всього від повені постраждало близько чверті мільйона осіб.
Зима 1929 р. запам’яталася лютими морозами, які доходили до 35ᵒС. Замерзло багато людей і худоби, а часті снігові замети перешкоджали руху транспорту. Сильну повінь приніс і червень 1969 р., коли рівень Дністра піднявся аж на 7 м. Мабуть, в історію природних катаклізмів ввійде й затоплення, що сталося влітку минулого року через сильну зливу. Багато іванофранківців викладали в мережі фото машин, що “пливли” вулицями міста.
Олена БУЧИК