Не секрет, що Івано-Франківськ втратив значну частину своєї історичної спадщини – причому не лише будинки, а й меморіальні дошки. Ці маленькі пам’ятки могли б і досі прикрашати місто й нагадувати про його історію, але доля розпорядилася інакше.
Реклама: Місцеві пропозиції
Меморіальна дошка в честь 150 річчя 58 полку піхоти.
Колись Станиславів був потужною військовою базою і тут розташовувався 58 полк піхоти “Ерцгерцог Людвиґ Сальватор”. В серпні 1913 р. в місті відбулися урочистості з нагоди 150-річчя існування полку. На честь цієї події було виготовлено меморіальну дошку, її фото розмістила “Австрійська ілюстрована газета”.
Пам’ятка складалася з двох частин – на одній був зображений портрет цісаря Франца-Йозефа І і напис “Цісарсько-королівський полк піхоти “Ерцгерцог Людвиґ Сальватор” № 58”. Друга частина дошки прославляла імператрицю Марію-Терезію, яка була покровителькою й захисницею не лише австрійських земель, а й Валонії (теперішньої Бельгії). Нижче зображений солдат з хоругвою і шаблею й дати існування полку (1763–1913). На жаль, австрійське видання не повідомляє, де саме було встановлено цю пам’ятку. Можливо, її закріпили на стіні казарм піхоти по вул. Третього Мая (тепер вул. Грушевського), знесених у 2001 р. Проте меморіальна дошка, ймовірно, була знищена ще польською владою, яка вважала австрійців поневолювачами.
23 вересня 1912 р. в місті почалися урочистості на честь 300 річниці від дня смерті видатного теолога і єзуїта Петра Скарги (1536–1612). В ході святкувань на стіну костелу єзуїтів (тепер Свято-Троїцький кафедральний собор по вул. Ґрюнвальдській, 1) повісили пам’ятну дошку, що нагадувала про цю подію. В 2016 р. її знайшли при ритті котловану у приватному секторі по вул. Українських Декабристів. Ця пам’ятка була розбита на кілька частин, один верхній фрагмент взагалі втрачений.
Пам’ятна дошка на честь Петра Скарги
17 жовтня 1909 р. в місті вшановували великого польського поета Юліуша Словацького (1809–1849). На честь 100-річчя з дня його народження на стіні колегіального костелу (тепер Музей мистецтв Прикарпаття) було встановлено меморіальну дошку з таким написом: “1809–1909. Юліушу Словацькому, провіснику народному в соту річницю народження – поляки міста Станиславова”. Цю пам’ятку запроектував архітектор Ян Кудельський, а виготовив відомий у місті скульптор Маріан Антоняк. Якщо добре придивитися до зображення колегіального костелу на поштівці, можна помітити меморіальну дошку справа від вхідної брами.
Колегіальний костел, меморіальна дошка Словацькому справа від входу
19 травня 1912 р. в цієї дошки з’явилася “сусідка” – пам’ятка, що вшановувала Зиґмунта Красінського (1812-1859) – польського поета і драматурга. Вона знаходилась по ліву сторону від головного входу в храм. Що сталося з цими пам’ятками? Мабуть, вони були знищені після приходу радянської влади.
Ще одна меморіальна дошка з’явилася після смерті видатного письменника і публіциста Аґатона Ґіллера (1831–1887) на стіні будинку по вул. Камінського, 7, де жив публіцист. Тепер це територія Івано-Франківського природничо-математичного ліцею. В 1944 р., невдовзі після звільнення міста від фашистів, один з вояків Червоної Армії, якому здалося, що йде мова про Гітлера, розбив дошку прикладом автомата.
Є версія, що на вул. Ґрюнвальдській у 1910 р. була пам’ятна дошка на честь 500-річчя Ґрюнвальдської битви. В давній пресі знаходимо й підтвердження того, що таку пам’ятку справді планували встановити.
Газета “Кур’єр станиславівський” від 22 травня 1910 р. повідомляє про організаційні збори, присвячені святкуванню річниці великої битви. “Учасники зборів вустами каноніка Айзельта висловили побажання, щоб одна з вулиць міста була названа Ґрюнвальдською і щоб наші пані того дня збирали пожертви на дар ґрюнвальдський, – говориться в повідомленні. – Далі було вибрано уточнений організаційний комітет, головою якого став пан директор Ляховський. Комітет має право залучати нових учасників і складе детальну програму. На зборах було також підняте питання встановлення пам’ятної дошки на костелі й започаткування ґрюнвальдської стипендії”. Однак у самому описі святкування немає згадок про урочисте відкриття меморіальної дошки, тож достеменно невідомо, чи справді вона була встановлена.
Немало меморіальних дощок, які з’явилися на будинках міста під час радянської влади, були знищені за часів незалежності. Так, у мережі нещодавно з’явилося відео з відкриття меморіальної дошки на честь Павла Дадугіна, капітана, замполіта батальйону, що загинув при звільненні міста від фашистів 27 липня 1944 р. Цієї дошки теж уже давно немає.
Олена БУЧИК
Пам’ятка складалася з двох частин – на одній був зображений портрет цісаря Франца-Йозефа І і напис “Цісарсько-королівський полк піхоти “Ерцгерцог Людвиґ Сальватор” № 58”. Друга частина дошки прославляла імператрицю Марію-Терезію, яка була покровителькою й захисницею не лише австрійських земель, а й Валонії (теперішньої Бельгії). Нижче зображений солдат з хоругвою і шаблею й дати існування полку (1763–1913). На жаль, австрійське видання не повідомляє, де саме було встановлено цю пам’ятку. Можливо, її закріпили на стіні казарм піхоти по вул. Третього Мая (тепер вул. Грушевського), знесених у 2001 р. Проте меморіальна дошка, ймовірно, була знищена ще польською владою, яка вважала австрійців поневолювачами.
23 вересня 1912 р. в місті почалися урочистості на честь 300 річниці від дня смерті видатного теолога і єзуїта Петра Скарги (1536–1612). В ході святкувань на стіну костелу єзуїтів (тепер Свято-Троїцький кафедральний собор по вул. Ґрюнвальдській, 1) повісили пам’ятну дошку, що нагадувала про цю подію. В 2016 р. її знайшли при ритті котловану у приватному секторі по вул. Українських Декабристів. Ця пам’ятка була розбита на кілька частин, один верхній фрагмент взагалі втрачений.
Пам’ятна дошка на честь Петра Скарги
17 жовтня 1909 р. в місті вшановували великого польського поета Юліуша Словацького (1809–1849). На честь 100-річчя з дня його народження на стіні колегіального костелу (тепер Музей мистецтв Прикарпаття) було встановлено меморіальну дошку з таким написом: “1809–1909. Юліушу Словацькому, провіснику народному в соту річницю народження – поляки міста Станиславова”. Цю пам’ятку запроектував архітектор Ян Кудельський, а виготовив відомий у місті скульптор Маріан Антоняк. Якщо добре придивитися до зображення колегіального костелу на поштівці, можна помітити меморіальну дошку справа від вхідної брами.
Колегіальний костел, меморіальна дошка Словацькому справа від входу
19 травня 1912 р. в цієї дошки з’явилася “сусідка” – пам’ятка, що вшановувала Зиґмунта Красінського (1812-1859) – польського поета і драматурга. Вона знаходилась по ліву сторону від головного входу в храм. Що сталося з цими пам’ятками? Мабуть, вони були знищені після приходу радянської влади.
Ще одна меморіальна дошка з’явилася після смерті видатного письменника і публіциста Аґатона Ґіллера (1831–1887) на стіні будинку по вул. Камінського, 7, де жив публіцист. Тепер це територія Івано-Франківського природничо-математичного ліцею. В 1944 р., невдовзі після звільнення міста від фашистів, один з вояків Червоної Армії, якому здалося, що йде мова про Гітлера, розбив дошку прикладом автомата.
Є версія, що на вул. Ґрюнвальдській у 1910 р. була пам’ятна дошка на честь 500-річчя Ґрюнвальдської битви. В давній пресі знаходимо й підтвердження того, що таку пам’ятку справді планували встановити.
Газета “Кур’єр станиславівський” від 22 травня 1910 р. повідомляє про організаційні збори, присвячені святкуванню річниці великої битви. “Учасники зборів вустами каноніка Айзельта висловили побажання, щоб одна з вулиць міста була названа Ґрюнвальдською і щоб наші пані того дня збирали пожертви на дар ґрюнвальдський, – говориться в повідомленні. – Далі було вибрано уточнений організаційний комітет, головою якого став пан директор Ляховський. Комітет має право залучати нових учасників і складе детальну програму. На зборах було також підняте питання встановлення пам’ятної дошки на костелі й започаткування ґрюнвальдської стипендії”. Однак у самому описі святкування немає згадок про урочисте відкриття меморіальної дошки, тож достеменно невідомо, чи справді вона була встановлена.Немало меморіальних дощок, які з’явилися на будинках міста під час радянської влади, були знищені за часів незалежності. Так, у мережі нещодавно з’явилося відео з відкриття меморіальної дошки на честь Павла Дадугіна, капітана, замполіта батальйону, що загинув при звільненні міста від фашистів 27 липня 1944 р. Цієї дошки теж уже давно немає.
Олена БУЧИК
