Як відомо, історія першого автомобіля почалася з XVIII століття з появою перших парових машин, які використовувалися для військових потреб. Зацікавленість у машинах приводить до винайдення нових технологій та їх швидкого розвитку на початку XIX та впродовж всього XX століття.
У цей час було винайдено двигун внутрішнього згоряння, повний привід, систему впорскування палива, ручні гальма, коробку передач та навіть електромобіль, який через замалу популярність повністю зник з поля зору до початку XXI століття, коли знову виникла зацікавленість в екологічно чистому транспорті. Самі ж автомобілі стали використовуватися для перевезення пасажирів та набули великої популярності у всьому світі, особливо завдяки виробникам «Великої трійки» (GM, Ford і Chrysler), пише West News.
Перший автомобіль в Україні з’явився в 1891 році в Одесі, його власником був видавець і редактор «Одеського листка» Василь Васильович Навроцький.
На вулицях міста Стіславова автомобілі з’явились у перші роки ХХстоліття. За спогадами старожилів, першими власниками авто були поміщик граф В. Дзедушицький, фабриканти Ф. Ліберман і Я. Маргошес.
Перша згадка про таксі в місті належить до травня 1912 року. Тоді місцевому підприємцеві В. Сівінському магістрат надав концесію на відкриття двох маршрутів для легкових таксі. В. Сівінський поширював послуги й надалі. Наступного, 1913 року вже існували такси денна і нічна (натретину вища). Машина перевозила трьох пасажирів. Розрахунок уже тоді здійснювали за таксометром. Таксі можна було замовити телефоном, номер якого легко запам’ятовувався, – 1-23. До створення бензоколонок було ще далеко, бензин купували… в аптеках.
У квітні 1914 року і рада міста обзавелася автомобілем. Це було вантажне авто потужністю 40 к.с. і вантажопідйомністю 3,6 тонни. У1925році, вже за польських часів, перший кілометр проїзду на таксі коштував 1 зл., кожні наступні 250 м – 20 грош. Проїзд, приміром, від готелю «Уніон» (нині бізнес-центр «Київ») до вокзалу коштував 1 зл. 40 гр.
Міська влада вважала, що самоходи їздять занадто швидко, тому впроваджувала обмеження. У 1925 році по Липовій вулиці (Шевченка) та по вул. Голуховського (Чорновола) можна було рухатися зі швидкістю не вище 6 км/год. За порушення – штраф 500 зл., або 2 місяці в’язниці. Того ж року інженер Крауш і К° відкрили «Теоретичний і практичний курс водіння самоходів» для підготовки водіїв. У 1932 році на підставі розпорядження воєводи настало «пом’якшення» обмежень. Швидкість руху відтоді не могла перевищувати 25 км/год. Частину Липової вулиці біля парку вперше в історії міста закрили для руху. За порушення – штраф 1000 зл., або арешт до 6-ти тижнів, або обидві кари разом.
На початок 1934 року в Станиславівському воєводстві було всього 150 легкових машин, 68 таксі, 30 автобусів, 28 вантажівок, 78 мотоциклів. Позаду нього були тільки три воеводства. Автобусний руху місті впровадили 1938 року. Міжміські автобуси (тоді вони називалися омнібусами) впроваджені значно раніше, в 1910-х роках, перед війною. Одні з перших – на маршрутах Коломия – Кути, Станиславів – Солотвин, куди не було залізниць.
WestNews, пропонує вашій увазі добірку старих світлин, на яких зображені автомобілі в Станіславові різних років:
Німецькі штабні авто. Літо-осінь 1917 рік.
Угорський, німецький та австрійській офіцери біля штабного авто на одній з вулиць Станиславова. 1917-1918 роки.
Вулиця 3-го травня (сучасна – Грушевського). 1918 рік.
Міжвоєнне. 1920-1930 ті роки (на зандньому плані – вали)
Пані Єндрикова при самоході “Таtrа”.
Автівка відомого фотографа Генрика Поддембського в мікрорайні Майзлі (1936-1938 роки)
Станиславів міжвоєнний. Кінець 1930-х років (на фото – “Ford A”)
Кінець 1930-х років Службовий “Мерс” останнього президента м.Станиславова Ф.Котлярчука.
І ще декілька фото із тогочасними вантажівками…
У матеріалі використані світлини з архівів автора, а також С.Петрицького, І.Меніва, М.Дутчака та з відкритих джерел.
