Найбільше за площею в Україні село Космач, що на Івано-Франківщині, здавна відоме як “столиця вишиванок”.
Половина місцевих жителів, а це — приблизно три тисячі людей, вишивають, розповідає Суспільному заступниця голови Космацької громади Ганна Варцаб’юк, передає Правда.іф.
Космач — візитна карта вишивки
Жителька Космача Ганна Полєк перейняла традицію вишивати від своєї бабусі. Майстриня розповідає: в їхньому селі вишивають у кожній хаті.
“Старається кожна жінка чи дівчина мати кращий узір і кращу роботу від іншої, деколи навіть шиють таємно, щоб не бачили інші, а потім лише показати. Вихідні, святкові дні, а найбільше у храмові свята всі люди у вишиванках ідуть — від малого до великого”, — каже Ганна Полєк.
Космацькій сорочці притаманні візерунки, вишиті яскравими кольорами, серед яких здебільшого різні відтінки жовтого та оранжевого.
“Космацькі узори не були одразу такі яскраві. У нас були більш чорнобриві узори, більше було темного. А потім змінилося. Оскільки кажуть, що Космач — келія сонця, люди почали такі жовто-червоні гарячі кольори у візерунки додавати”, — розповідає Ганна Полєк.
У гірській місцевості здебільшого землі малородючі, тож, аби заробляти, люди займалися різними промислами. Для більшості жителів Космача вишиванка стала способом заробітку, розповідає майстриня.
“Є жінки, які лише займаються ручною вишивкою — вона дорога. А зараз пішла машинна вишивка. Майже в кожній хаті люди мають машинки й отримують з цього заробіток”, — каже Ганна Полєк.
Свої ж вишиванки Ганна Полєк хоче залишити у спадок доньці та онукам.
“Мої батьки мені не залишили, бо не мали можливості. Були важкі воєнні часи, а я вже краще жила і тому це все зберегла і зберігаю, доповнюю і вишиваю”, — розповідає Ганна Полєк.
Вишиванка як символ життя
Житель Космача, заслужений майстер народної творчості України Дмитро Пожоджук розповідає: навчився вишивати ще в дитинстві, перейняв любов до ремесла від своєї матері. Майстер каже: зараз космацька вишивка відома у цілому світі.
“Ще до Першої світової війни багато людей з Космача виїхали в еміграцію, бо тут не було з чого жити, не було родючих земель. І туди зі собою взяли космацьку писанку і вишивку. І таким чином космацька вишивка на сьогодні досконало збереглася у світі”, — пояснює Дмитро Пожоджук.
Космацьку вишивку можна впізнати за кольорами.
“Наша вишивка — жовтогаряча. Якщо, наприклад, взяти яйце. Колір жовтка подібний до нашої вишивки. Яйце є символом зародження життя на Землі. І так само ця жовтогаряча барва несе тепло”, — каже Дмитро Пожоджук.
За словами чоловіка, у Космачі люди називають кольори по-своєму.
“Жовтий називається “білєвий”, морквяний — “текєнка”, червоний — “цвітна”, малиновий називається “червонєва”, — розповідає вишивальник
Вишиванка у Космачі — це символ життя, каже Дмитро Пожоджук. Вона супроводжує людину від народження й аж до смерті.
“Коли дитина народилася, то її хрестять у вишиваній сорочці у церкві, а тримають — на крижмі. Коли дитина виростає, з крижми шиють весільну сорочку. Ту весільну сорочку не заведено продавати, її треба носити на Великдень і на Різдво. А потім дочекатися смерті, й у тій сорочці людину хоронять”, — розповідає Дмитро Пожоджук.
