Для свободівця Андрія Семчука, який родом із села Стримба на Івано-Франківщині, війна почалася ще в 2014: пішов добровольцем у батальйон при Національній гвардії України.
Тоді пройшов Попасну, Кримське на Луганщині, Часів Яр, Бахмут… Служив з багатьма побратимами, зокрема з Олегом Туєшиним, пише Тижневик ВО “Свобода”.
Коли закінчився трирічний контракт, повернувся додому – в Андрія дружина, діти: синові вже 14. Почав працювати далекобійником – їздив за кордон.
Спостерігаючи за тим, що відбувається довкола України, розумів: широкомасштабний наступ росії таки буде. Надто вже багато військової техніки московія зосередила біля українських кордонів – цю техніку, нагадує, московити гнали під наші корони ще з грудня. І було її забагато як для навчань. Та й світ бив на сполох – попереджував нас про небезпеку.
Тож коли 24 лютого почув характерний свист ракет, які пролітали над селом і летіли далі в сторону Івано-Франківська – не особливо й здивувався.
«Що то, – літак?» – запитала дружина.
«Та ні, це здається щось інше».
А вранці зателефонував Олег Туєшин…
Андрій саме приїхав з чергового відрядження і готувався до чергової поїздки. Натомість пішов у воєнкомат. Його відразу розподілили в частину, в якій служив раніше. Зараз виконує завдання в частині, але в травні приєднається до побратимів, які тримають позиції на Лиманському напрямку.
Про військову тактику ворога каже, що московитам важливо стерти Україну з лиця землі, тож фактично без різниці, куди стріляти. «Ще можна було би зрозуміти, якби цілили по військових об’єктах, але стріляють по житлових будинках. Запускають ракети туди, де жінки, діти…»
Андрій вважає, що цим безладом у веденні військових дій ворог хоче викликати в українців паніку, страх. Аби люди вимагали у влади сідати за стіл переговорів і пристати на умови москви. Але страх – це не про українців… Московити не в змозі зрозуміти нашу ментальність – ментальність вільних людей.
Розпитуємо, що зараз на Лиманському напрямку, де він час від часу буває.
«Там і далі гаряче, далі прилітає. Ворог хоче повернути Лиман, піти на Куп`янськ, перекрити наші основні артерії на Бахмут і вийти на Слов’янськ і на Краматорськ».
Як і всі українці, захисник дуже чекає Перемоги. Каже, усе залежатиме від того, як швидко нам дадуть зброю. «Бойового духу українцям не бракує, але з самим автоматом проти танка не підеш – потрібна зброя. Потрібна броня, авіація, боєприпаси. А тоді гнати ворога під три чорти з нашої святої землі».
