Отруєний чай, постріли, дим і страх опинитися під прицілом. Історія Революції Гідності – це історії людей, які готові були стояти до кінця. Своєю історією та найяскравішими спогадами із Суспільним Карпати поділився учасник тих подій Юрій Гошовський.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
“Відтоді і спатися – не спиться. Перші місяці ти заплющував очі, перед тобою дим, скати, хлопки від снайперських гвинтівок. Спав, як заєць під кущем, бо снилися неприємні речі. Пробуджувався у холодному поту”, – пригадує Юрій Гошовський.
На Майдані прикарпатець був у січні та лютому.
“Нас зі Славком, медиком, послали охороняти блок-пост. Оскільки мороз, то нас мали міняти щодві години. Поміняли нас аж о 8-й годині ранку. Уночі якісь львівські хлопці із сумками якимись ідуть до нас: “Ми принесли вам бронежилети”. Пам’ятаю, я один бронежилет одягнув, два ще взяв, аби занести у намет. Я простояв у тому бронежилеті від восьмої години вечора до восьмої ранку. Ну, знаєте, що то є шматок металу спереду, шматок металу ззаду. І 25 градусів мінусу”, – ділиться чоловік.
Юрій Гошовський пригадує різні історї, які траплялися на Майдані.
“Там страху, як такого, за життя не відчувалося. Ти дивишся, що ти не один, – вас сотні, – каже Юрій. – Ну, мусив ховатися, бо є інстинкт самозбереження, але так, щоб більше не вертався, такого нема, не було такого”.
Розповідає також, як одного разу з товаришем врятував людей, які ледь не замерзли на смерть.
“На дворі – мінус 20, а в наметі – мінус 10. Це спекотно. Двоє, пам’ятаю, що зайшли в намет, – сплять. Ну, сплять то сплять. Прийшли знову через кілька хвилин. Вони у такому положенні як спали, так і не помінялися. Ми дивимося, а вони вже не те, що сині, вони білі, почали замерзати уві сні. Ми бігом в їхній намет, розібрали, розтерли, відживили. Бо якби не звернули уваги, що вони в одному положенні, то так би й замерзли і все”, – розповідає чоловік.
Юрій згадує і про диверсії, якими намагалися розігнати мітингувальників:
“Ходили дівчата, носили чаї, кави, бульйони. Але нам сказали, щоби ми нічого не брали, а тільки їли лише у своєму наметі. Бо були такі диверсії, що підсипали всяке у ті чаї. І так вони хотіли розігнати цей Майдан.”
Також Юрій Гошовський пригадує випадок, коли мати побачила свого сина по той бік барикад:
“Ми були на перших барикадах, і там десь 100 метрів між нами і вевешниками така буферна зона була. І там пару жінок вийшли до вевешників, просять, щоби вони здалися. І мама – одна з жінок – впізнала свого сина по очах. І каже йому: “Сину, ходи сюди, на цей бік”. Його почало трясти, він вже хоче робити крок, його взяли і назад туди забрали, аби він не перейшов сюди”.
Зараз чоловік працює у дитячому садку сторожем.
“Став більше цінувати багато речей, на які навіть не звертав уваги. Бо сама думка, що ти теж був під прицілом – вона довго не йшла з голови”, – каже учасник Революції гідності Юрій Гошовський.
