«Страшно, коли з’являється відчуття задухи і не вистачає повітря», – прикарпатець про двомісячну війну з COVID-19
Диван на коліщатках в темній вітальні

«Страшно, коли з’являється відчуття задухи і не вистачає повітря», – прикарпатець про двомісячну війну з COVID-19

Автор: Світлана Якимчук
06/04/2021 19:53
-Реклама
Оренда і продаж комерційної нерухомості від 30 м²
-Реклама
-Реклама
-Реклама
Готелі Reikartz і контакти, Україна
-Реклама

Медики Івано-Франківської обласної клінічної лікарні опублікували чергову історію нелегкої боротьби прикарпатців з коронавірусною недугою:

Сатурація 60, ураження легеней — 70 % і термінова госпіталізація у відділення анастезілогії та реанімації. Так два місяці тому розпочалося лікування пана Василя від коронавірусу.

«Дуже страшно, коли з’являється відчуття задухи і не вистачає повітря, — говорить пан Василь. — Вижив я завдяки тому, що довірився лікарям і виконував усі їхні настанови. Це наша спільна перемога».

Етапи лікування пацієнта описує лікарка відділення імунології та пульмунології Маріанна Деркач: «Спершу була СPАР-терапія в реанімаційному відділенні. Далі зі сатурацією 95 перевели пацієнта на оксигенотерапію за допомогою лицевої маски, а відтак перейшли на носові канюлі».

Досвідчений ковід-пацієнт ділиться пережитим зі співмешканцями по палаті, застерігає від нехтування настановами лікарів.

«Бачу, що хлопці вже без скеписису лягають на живіт, хоча спершу сприймали ці поради з недовірою, — говорить пан Василь. — Що казати, я й сам не міг подумати, що доведеться лежати в лікарні на животі. Раніше таке могло бути хіба на морі з метою засмаги. Треба розуміти, що ця хвороба може забрати життя буквально за два-три дні. І найважче з того, що я тут бачив — це смерть…».

Пан Василь каже, що за час перебування найдужче йому хотілося повернутися до дружини та дітей, а найважче було те, що день народження молодшого восьмирічного сина довелося зустрічати таки в лікарні. Все ж після тривалої боротьби мрія чоловіка повернутися до рідних здійснилася і сьогодні він продовжує лікування вдома на кисневому концентраторі.

Бачили б ви щасливі очі чоловіка в день виписки..! Пан Василь дякував лікарям, медсестрам, інтернам і санітаркам, а його «радію, що бачу сонце» звучало по-особливому…

Усім здоров’я, сили й довіри до тих, хто поруч!