Діана — студентка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та рекрутка Національної гвардії України. Кожен день у війську дівчина сприймає як крок до особистого і професійного росту.
Її історію розповіли на Facebook-сторінці 50 полку Нацгвардії імені Семена Височана.
“У мене вуйко отримав важке поранення, мій брат зник безвісти або помер. Мій батько був учасником бойових дій в АТО/ООС. Він теж зник безвісти у 2018 або 2019 році — точно не пам’ятаю, бо це було давно”, — розповідає Діана.
Мотивацією вступити у військо для військовослужбовиці стало усвідомлення, що вона потрібна державі. Служба в армії для Діани — обов’язок.
За її словами, якщо жінка бажає, вона може бути в окопі чи штурмовиком. Проте це має бути свідомим вибором військовослужбовиці.
“Я не люблю папірчики. Спочатку буду командиром відділення. Потім у мене буде навчання за кордоном. Коли я здобуду вищу освіту, стану офіцером. Буду командиром взводу. А там, може, стану полковником. Побачимо. Життя непередбачуване”, — ділиться планами Діана.
До Нацгвардії Діана вступила, бо “в країні — війна, і люди завжди будуть потрібні”. Бійчиня говорить: на службі навчилася терпіння, якого їй інколи не вистачало у цивільному житті.
“Я любила ухвалювати спонтанні рішення. Але в армії це не так. Тут мене навчають діяти обережно, правильно. І без спонтанних рішень”, — каже Діана.
Щовечора дівчина займається бігом. Навіть після важких польових навчань вона тренується додатково.
“Розумію, що фізично я ще не така сильна, припускаюся помилок. Але мої командири мене підтримують, допомагають, вчать”, — пояснює Діана.
Діана каже, що помічає тенденцію: “всі забувають про війну”.
“Якщо ми зараз втратимо країну, у нас її більше не буде. Моя держава у мене — на першому місці. Якщо я піду на Схід і там помру, буду помирати посміхаючись. Бо я віддам своє життя, захищаючи свою державу, і не зганьблю своїх предків, свій народ”, — говорить Діана.
