Відмотавши час трохи назад і подивившись відсторонено, можна побачити, чому бляхарі викликають стільки негативу, зрозуміти які проблеми з ними є реальними, а які надуманими і навіть оцінити чим закінчиться ця історія.
Оскільки першими дилерами був кримінал, то і категорія клієнтів у них була відповідна – дружки бандити, мілка гопота, просто мудаки, які терлись біля “реальних пацанів”.
Ця перша хвиля євроблях на дорогах сформувала основну частину негативу. Бо мудаки і бандити на дорогах вели себе як і в житті. Це сформувало стереотип про гівняну їзду бляхарів. Їх легко побачити і зараз. Вони переважно ганяють на БМВ, які мають імідж “пацанської тачки”.
Оскільки тема дешевих авто зайшла, то нею почали користуватись і законослухняні громадяни, але спочатку ризиковані і хитрожопі. Це сформувало другу хвилю євроблях, і появу в багатьох першого знайомого, який купив машину на литовських номерах. Переважно цього знайомого недолюблювали.
Далі пішла вже третя, масова хвиля євроблях, коли їх почали купувати заичайні громадяни. І ця поведінка є логічною.
Через нереально високі мита, які захищають не так АвтоЗАЗ, як офіційних дилерів ( Привіт корпорації “Богдан”), купити машину в Україні людина до 30 років може в 2 випадках:
- Їй допомогли батьки
- Вона взяла досить серйозний кредит
Якщо батьки не мають змоги допомогти, а залізати в боргову яму немає бажання – до ваших послуг паршиві маршрутки.
Тому в Україні найнижчий показник кількості авто на душу населення, по райцентрах ганяють 40-річні жигулі, а купа людей ніколи не виїжджали за межі своєї області.
Попри очевидні переваги у збільшенні статків і підвищенні мобільності населення, ми бачимо критику євробляхарів з боку представників “голосів влади”, які називають недоліками негативний торгівельний баланс (валюта йде з країни) і втрати для бюджету.
Проте ці аргументи не мають вводити нас в оману. Вони не є важливими для осіб, що ухвалюють рішення. Для прикладу, ми закупаємо тепловози в США, а не в Крюківського заводу попри очевидну шкоду для торгівельного балансу. Так само, ми видаємо мільярдні дотації Косюку, попри шкоду для державного бюджету. І навіть більше, уряд Гройсмана щедро роздає масові дотації та субсидії населенню, що теж негативно впливає на бюджет.
Чому ж тоді влада не любить бляхарів, принаймні публічно?
Справа в тому, що це досить організований рух, який нараховує кілька тисяч активних членів та пару десятків тисяч потенційних. Рух спроможний заблокувати центр міста.
А отже це суттєвий ресурс, який не можна лишати незалежним перед трирічним виборчим циклом. Сторона, яка отримає підтримку бляхарів, матиме хороші бонуси на виборах. Тому зараз їх намагаються перетягнути на свій бік.
А критика – це процес публічного зниження цінності руху бляхарів, щоб їх лідери легше йшли на поступки.
Як тільки домовленості будуть досягнуті, критика бляхарів з боку “голосів влади” припиниться так само несподівано, як і почалась.
Отакі розклади.
Автор: facebook Олександр Равчев
Нічого влада не підтримує водіїв на європейських номерах, які мінстець обізвав “бляхами”, бо не має з них коштів у бюджет собі на міністерство. Змушені були обманювати бо центр Києва перекрили їм виліт на корорти в обідню пору. Бюрократією вирішили топити вимоги протестувальників проти здирницького розмитнення автомобілів. Наче прийняли, але не до кінця. Потім підписувати не будуть, повертатимуть у суди і нша звичайна тягомотина коли чиновник не хоче без хабаря і вигоди собі нічого робити. Кому пощастило мати справу з чиновнкиами держави Україна той розуміє.
Влада любить ”блєхарів” бо вони пришвидшують винищення Українців.
Влада любить ”блєхарів” – бо вони пришвидшують винищення москаліффф.