У понеділок, 29 січня, голова ГО “Молода Просвіта Прикарпаття” Євгенія Бардяк, можна сказати, захистила в Івано-Франківському міському суді свої авторські права на тексти про героїв Небесної сотні. Суд частково задовольнив її вимоги. Частково – це визнав порушення. Більше нічого…
Ще у 2014 році Євгенія почала писати блоги про героїв Небесної сотні з Прикарпаття. Публікувала їх на сайті видання «Вікна». А на початку березня 2016-го випадково натрапила на «Книгу скорботи пам’яті і шани України. Івано-Франківська область. Герої Революції гідності», в якій, на своє здивування, побачила свої тексти, надруковані не тільки без дозволу, а й без авторства. Мало того, один із матеріалів був підписаний чужим іменем, пише “Репортер”.
До друку видання готувала поважна редколегія з посадовців, титулованих журналістів і краєзнавців – на замовлення Івано-Франківської ОДА і за бюджетні гроші. Наклад книги – 500 примірників. Матеріали опрацьовував обласний відділ «Книги Пам’яті України».
«Після того, як побачила ту книгу, зайшла до її авторів в офіс, – говорить Євгенія Бардяк. – Мені відповіли, що в наступному тиражі вони згадають моє прізвище, а з цим вже нічого не зробиш. Обурилась, що мене проігнорували, написала коментар на своїй сторінці у соцмережі Facebook. Друзі з Харківської правозахисної групи запропонували вирішити питання офіційним шляхом. Написати листа з пропозицією вилучити тираж, де є мої твори з порушенням авторського права, та опублікувати публічне вибачення в обласному виданні».
Євгенія отримала відповідь, що тираж вилучати не будуть, що зробили вклейку – мовляв, на таких сторінках текст її авторства. А вибачення опубліковане в газеті «Галичина». З другої спроби Бардяк знайшла його внизу сторінки дрібним шрифтом. У тексті говорилось не про вибачення за порушення авторського права, а про технічну помилку.
«Це вибачення я повважала за додаткову образу, – говорить Євгенія. – Люди не зрозуміли, в чому суть мого обурення. Після цього вирішила добиватися правди через суд. Вони не питали дозволу в мене, як в автора, чи можна використовувати мої тексти. Це і є порушенням авторського права. Інші видання друкували мої тексти, і я нікому цього не боронила. А тут усе було представлено якось так, що я ніхто. Я ж хочу донести до відповідача, що я – автор, який має права. Тим більше, що для мене ці тексти, то не просто набір букв і розділових знаків – це мої переживання, емоції».
Суд тягнувся від 3 жовтня 2016 року. У позові Євгенія Бардяк вимагала від комунального підприємства «Книга Пам’яті України» визнати порушення авторських прав, припинити поширення книжки, вилучити її з розповсюдження та опублікувати вибачення в комунальних ЗМІ.
Закінчилося тим, що суд визнав порушення авторських прав і… все, більше нічого. Книжку не вилучатимуть, вибачатися не треба.
Джерело
