Свічки надії: як юні доньки загиблого тата-героя разом з мамою допомагають ЗСУ
-Реклама-
Аліна Литвиненко разом з восьмирічними доньками Анною та Марією, рятуючись від війни, переїхали на Прикарпаття із Запорізької області. Перед цим батько дівчат, воїн Сергій Литвиненко, загинув в боях в Ізюмському районі Харківської області. Незважаючи на велику втрату, дівчата не просто починають жити заново у новому місці. Родина Героя, аби берегти пам’ять про Сергія, заснувала фонд та навчилася виготовляти свічки, щоб збирати кошти на підтримку Збройних Сил України. Галка розповідає історію про світло надії цієї сім’ї.
Пам’ять про загиблого Героя
Повномасштабне вторгнення вибило зі звичного ритму життя всіх українців. Не оминуло воно і сім’ю Литвиненко з міста Пологи Запорізької області (зараз рідний населений пункт в тимчасовій окупації). Чоловік Аліни, Сергій, за професією військовий, став на захист Батьківщини ще у 2016 році. Брав участь в Антитерористичній операції та ООС у складі 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха, згодом долучився до 93 окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Тож в лютому 2022 року без вагань продовжив боронити Батьківщину. Аліна ж з донечками Анною та Мрією зупинилися у Запоріжжі.
У віці 24 роки під час виконання бойового завдання Сергій Литвиненко загинув. Це сталося 14 квітня 2022 року в районі села Вірнопілля Ізюмського району Харківської області. За відвагу у боях, Сергій посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Після загибелі мого чоловіка мені дуже хотілось, щоб його справа продовжувалась. Тому ми почали допомагати його побратимам, потім хлопцям з 53-ї бригади, також хлопцям з 55-ї, бо у мого чоловіка є брат-двійняшка, він також військовий, тож і їм допомагаємо.
Коли після загибелі чоловіка прийшла остання зарплатня Сергія, я над нею так плакала і не знала, куди її дівати. І тут побачила цей збір на авто воїнам – і всі 150 000 гривень перерахувала їм. А пізніше, у квітні 2023 року вже зареєструвала фонд», – каже Аліна.
- РЕКЛАМА-
Жити в Запоріжжі ставало все небезпечніше – частішали «прильоти» поблизу помешкання Аліни і доньок. Більш безпечнішим місцем став Івано-Франківськ.
«Думок їхати за кордон навіть не виникало, бо тут мій чоловік, навіть тимчасово не хотілось їхати. Я вважаю, що поки я щось можу зробити корисного, значить, я тут потрібна. Побратим мого чоловіка сказав – «Виїжджайте у Франківськ». Ми його і послухали. Знаєте, до військових зараз, певно, всі прислухаються», – згадує жінка.
Вже в Івано-Франківську Аліна наважилася заснувати благодійний фонд «Імені загиблого воїна Сергія Литвиненка». Аби її робота була результативніша, аби отримати підтримку для інших Захисників від українців.
«Щодо позиціонування фонду, то мені не хотілось розповідати сльозливі історії для привернення уваги, хотілось, щоб це було на більш позитивній ноті, але в той же час, щоб було присутнє ім’я мого чоловіка, щоб його ім’я було на вустах у людей, щоб пам’ять про нього жила», – каже вона.
Аліна поспішала зареєструвати фонду до річниці загибелі Сергія. І це б не вдалося, якби не прийом франківців.
«Люди дуже допомагають, я безмежно за це вдячна франківцям. Я просто обожнюю це місто, у нас вдома такої допомоги немає. У Запоріжжі ми оформлювали пенсію, документи – це було дуже важко. А коли ми переїхали сюди, все робилося швидко, всі допомагали, консультували. Так само і медіа – скільки ми писали в Запорізькі газети, навіть не відповідали на прохання».
З хенд-мейдом до Перемоги
Ще у Запоріжжі у дівчат з’явилося бажання чимось зайнятись, щоб активно допомагати ЗСУ. Ідея з свічками виникла випадково.
«На 8-річчя доньок, 6 лютого, моя сестра подарувала набір «Створи свічку сам» – і ми разом їх зробили, нам сподобалось. А потім, дякуючи Ютубу, почали думати над своїми продуктами.Я дивилась багато різних відео, показувала дівчаткам, і разом зробили вже свої перші свічки. А зараз Аня і Марія майже все роблять самі».
Дівчата кажуть – це не просто свічки, це світло Надії і втілення нашої близької Перемоги.
Для свічок Литвиненки вирішили використовувати пальмовий віск – він більш екологічний, ніж парафін. Додають спеціальні свічкові ароматизатори та фарбники – для індивідуальності і затишної та приємної атмосфери під час використання. Застигаючи, віск утворює чарівні візерунки і навіть без ароматизаторів має приємний, трохи солодкуватий, молочний аромат.
Замість форм, Аліна вирішила використовувати прозорі баночки. Таким чином маленькі вогники отримали індивідуальність і стали більш практичними – їх зручніше використовувати та зберігати. Згодом прийшла ідея заливати віск у кокос та прикрашати їх паличками кориці – і це дуже сподобалось клієнтам. Ціна свічок варіюється від 150 до 200 гривень.
Анна і Марія з ентузіазмом беруться до створення нової свічечки у присутності «Галки». Все роблять разом – засипали віск у спеціальну ємність, зважили на вагах, потім на плитці довели до потрібної температури. Марійці дуже подобається декорувати свічки, а Аня старанно підбирає аромат та колір свічки. Коли віск розплавлений, Аліна допомогла донечкам залити його до половинки шкарлупки від кокоса, куди заздалегідь дівчата вставили дерев’яний гніт. Потім жваво обговорювали, чим прикрасити свічку – погодились додати дві палички кориці та зірочки бодяну.
Дівчатка розповідають, що їхня справа зацікавила однокласників – ті розпитували їх про свічки, дивувались та захоплювались ними.
Перебиваючи одна одну, Аня і Марія із захопленням діляться своїми прагненнями та мріями. Марія ще не визначилась, ким стане в майбутньому, а Аня мріє стати військовою.
«Ми дуже хочемо, щоб справа нашого батька продовжувалась, щоб про наш фонд дізналось якомога більше людей, щоб допомагати ЗСУ і наближати нашу Перемогу. І нам дуже цікаво створювати свічки, навчатись новому».
Хвилин за 10 прямо на очах починають проявлятись візерунки. Навіть просто спостерігання за процесом створення дарує відчуття заспокоєння, а Аня і Марійка знають, що вони роблять велику справу і також наближають нашу Перемогу.
Наразі основними покупцями свічок є близькі та знайомі сім’ї Литвиненко, але і це дало можливість зібрати деякі кошти для допомоги воїнам. Бо люди, купуючи, переводять більше коштів, ніж ціна товарів.
«Часто буває, що пересилають кошти за свічку на мою особисту карту і плюс ще якийсь внесок на реквізити нашого фонду».
Про Фонд і плани родини
Діяльність фонду на ділі допомагає підтримати наших військових. Збором коштів на ЗСУ Аліна займалась ще з минулого року. За цей час змогли придбати авто для 93-ї бригади полеглого чоловіка. А ще закупили екіпірування для 55 бригади, зібрали гроші на запчастин для 53-ї бригади. Також допомогли військовим одягом та маскувальними сітками, які були дуже потрібні в нових умовах у зв’язку з появою зелені.
На черзі ремонт автомобілю для 53 бригади. На цьому фонд не зупинятиметься і буде робити все, щоб наблизити найскорішу Перемогу, каже Аліна. Детальніше ознайомитись з діяльністю фонду можна на офіційній сторінці в Інстаграм https://instagram.com/s.lytvynenko_foundation
А разом з донечками жінка планує налагодити виготовлення мила та бомбочок для ванни. А свічки планують робити і з інших видів воску, наприклад, соєвого. Дівчаткам ця справа дуже подобається.
«Це, знаєте, як терапія, коли в тебе руки чимось зайняті, мені і донечкам це дуже допомагає відволіктись від втрати Сергія, і стає легше», – зізнається мама дівчат.
Журналіст, фрілансер. Закінчив факультет журналістики ЛНУ в 2008 році
журналістка, власкор регіональних та центральних ЗМІ. Закінчила Києво-Могилянську академію у 2019 році.
