Нині коломийсько-чернівецький гурт Zapal знає купа українців. Адже багато хто бачив, слухав, а то й вболівав за них на відомому шоу «Україна має талант». Музиканти настільки захопили глядачів своїми цимбалами, гітарою та екзотичним кахоном, що ті наголосували на друге місце.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
А ще кілька років тому хлопці з гурту Zapal грали на вулиці, пише Репортер.
Мрія дитинства
Андрій Стовп’юк із Нижнього Вербіжа, що на Коломийщині, Олексій Маркес та Іван Прекаска з Чернівців стали справжніми народними улюбленцями. Кажуть, виступити на популярному телешоу мріяли з дитинства. Тож, коли дізналися, що після кількарічної перерви його відновили, – подалися туди.
«Для нас приклад – виступи Петра Сказківа, – говорить Андрій Стовп’юк. – Мені особисто, як цимбалісту, саме він відкрив новий погляд на цей інструмент, що на цимбалах можна виконувати щось сучасне. Після його ефіру я зразу сів за цимбали і почав імпровізувати».
До речі, тяга до цимбал в Андрія від дідуся. Він музикант-самоучка й роками грав на весіллях. Саме з дідовими цимбалами Андрій поїхав на шоу. Але грати його вчив не дідусь. Спершу Андрій навчався в музичній школі, а потім поступив до музичного коледжу в Чернівцях. Там і познайомився з Іваном Прекаскою, а потім з Олексієм Маркесом. І так народився гурт Zapal, бо ж справді запалюють. Кажуть, це не тільки драйв, а й щось глибше.
Іван грає на незвичному інструменті – кахоні. Сміється, що часто люди кажуть, мовляв, він грає на тумбочці. Прекаска закінчив консерваторію по класу кларнета, але з дитинства, каже, тягнуло до ударних. Якось його запросили в один колектив перкусіоністом і саме там Іван вперше побачив кахон. Пояснює, що та «тумбочка» повністю заміняє ударну установку, але звучання глибше, сучасніше.
Нині Іван вчиться на магістратурі в Інституті мистецтв у Франківську. Там другу освіту здобуває й Андрій – навчається на кафедрі сценічного мистецтва і хореографії. Також хлопець працює у драмтеатрі. Його неймовірну гру на цимбалах франківці мали чути у виставах «Гуцульське весілє», «Коляда та й плєс», а ще у мюзиклі «Гуцулка Ксеня».
У гітариста Олексія Маркеса любов до музики від бабусі. Вона також грала на гітарі і дуже гарно співала. Від неї він знає багато народних пісень.
«Гітара, цимбали і кахон – це три акустичні інструменти, – говорить Маркес. – Один ритмічний, другий тримає гармонію, а третій мелодичний, тобто соло. Кожен інструмент займає свою нішу. Таким чином виходить три складові музики – гармонія, ритм і мелодія».
Тримали в секреті
У Києві на відбірковому турі музиканти почувалися впевнено. Кажуть, це для них не просто шоу, аби засвітитися, а щось більше – можливість донести й показати людям свою творчість. І навіть переконали директорів цього шоу, аби дозволили виконати свою авторську композицію – «Семантика».
Хоч, кажуть, спершу ті акцентували на тому, аби зіграти щось сучасне, знайоме більшому загалу, аби переглядів більше, ширша аудиторія й таке інше.
«Але у нас була своя позиція – показати колектив, поділитися своєю музикою і максимально щиро донести її, – говорить Андрій. – «Семантика» для нас не просто композиція – це особисте, внутрішнє. Я був задоволений, що ми це зіграли, й воно передалося людям. Після виступу нам говорили, що хтось відчув мурахи по тілу, у когось були сльози».
За словами музикантів, на шоу не було як такого режисерування – усе максимально живо й непередбачувано, як, наприклад, реакція співачки Руслани. Вона розплакалась під час їхнього виступу, а потім вийшла на сцену й заспівала разом з ними. До речі, після шоу хлопці підтримують з нею зв’язок.
Мало хто зі знайомих знав, що вони поїхали на відбірковий тур, а тим більше – пройшли його. А відбувався він ще на початку серпня, при тому, що по телебаченню транслювали аж у листопаді. Тож довгий час це треба було тримати в секреті. Музиканти кажуть, дуже хотілося поділитися з усіма. Але чекали, коли вже буде той випуск, щоб можна було анонсувати, що вони там є.
Музична антологія
Далі хлопцям зателефонував один із журі шоу – Сергій Притула. Сказав, що вони проходять у фінал. Це було десь за місяць до прямого ефіру, який відбувся 25 грудня. Кажуть, то було ще більш хвилююче і вони знову повним ходом взялися готуватись. Довго думали над піснею, яка би перевершила їх попередній виступ.
І придумали поєднати п’ять знакових українських пісень у хронологічному порядку. Зробити таку собі музичну антологію.
«Щедрик» Миколи Леонтовича представляв першу половину ХХ століття, «Червона рута» Володимира Івасюка – другу, «Тільки там, де нас нема» Океану Ельзи – дев’яності, «Старі фотографії» Скрябіна – двотисячні, а Kazka – теперішнє, – розповідає Олексій. – Наприкінці Андрій ще наполіг, аби були коломийки. Це ніби повернення до глибин, до коріння. Ми були впевнені, що таке має зайти».
Так і сталося. Глядачі не скупилися на голоси, і хлопці посіли друге місце. Результатом задоволені.
«Друге місце додало ще більшої мотивації, ще більш серйозніше ставитися до того, що ми робимо, й максимально погрузитися в роботу, – вважає Іван Прекаска. – Раніше ми поєднували Zapal з якимись іншими проєктами, але зараз це стало основним».
«Нашу музику можна порівнювати з книгою, – говорить Андрій Стовп’юк. – У ній є якийсь певний зміст, і кожна людина якось сама для себе його пізнає. Ми задаємо певний настрій, емоції, але про що воно – кожна людина може відчути сама, створити свої образи й переживати усе сама».
