Протягом восьми днів паломницька родина з Прикарпаття, під опікою парафії Святих Кирила і Методія перебувала на Святій Землі. Це 58 чоловік під духовним супроводом о. Йосафата Бойка, священиків помічників о. Бориса Гобира і о. Івана Репели та двох сестер монахинь.
Це вже шосте парафіяльне паломництво до Святої Землі. За традицією мандрують у березні, під час Великого Посту.
Кожного року я відкриваю для себе щось нового і маю мрію, щоб кожен мій парафіянин і кожен українець міг там побувати, серцем “доторкнутися” до тих місць, де воплотився, народився, зростав, проповідував, перетерпів страждання і смерть, а також і воскрес наш Господь Ісус Христос, — ділиться отець Йосафат.
Неможливо коротко описати переживання і внутрішній стан паломників, адже це щось дуже інтимне та індивідуальне. Кожна людина переживає по-різному. Проте варто звернути увагу на те, що паломництво — це один із засобів, які допомагають християнину утвердитися у вірі та глибше пізнати Ісуса Христа, ідучи Його святими слідами. Митрополит Андрей Шептицький у 1906 році ініціював таке паломництво до Святої Землі і в його групі було 500 паломників, а Патріарх Йосиф Сліпий ходив цими стежками у 1934 році і написав книгу “Паломництво до Святої Землі”.
Отець Йосафат Бойко з Івано-Франківська, розповів про 6 думок, які навідують прочанина після паломництва до святих місць:
- Що таке паломництво?
Паломництво чи проща – це мандрівка до святих місць, пов’язаних з життям Ісуса Христа, Богородицею чи святими. Тих осіб, які здійснюють паломництво називають прочанами або паломниками і ця назва походить від лат. слова «palma». Історично люди, які йшли відвідати Єрусалим і зокрема, Гріб Господній, брали на пам’ятку пальмову гілку. Вшановування місць, пов’язаний з Христом – це є одна з цілей паломника. Мета нашого паломництва – утвердитися у вірі в Господа Ісуса Христа, у Його Божество, просити прощення гріхів, молитися за своїх рідних і близьких, за Батьківщину, за мир у світі та в Україні. Мета паломництва – стати кращим, добрішим, зробити переоцінку цінностей у житті. Паломництво може бути пішим або за допомогою транспорту.
- Що включає в себе паломництво?
Щоб поїздку назвати паломництвом, необхідно дотриматися кількох речей. Ця поїздка повинна відбуватися до якогось відпустового місця, пов’язаного з життям Ісуса Христа, Богородиці чи Святих або до місць чудотворних ікон чи об’явлень. Звичайно, до місць, визнаних Церквою. Паломництво включає в себе іспит сумління свого життя, Святу Сповідь і Святе Причастя, участь у богослужіннях, відвідування святих місць і збагачення інформацією про них. Паломництво – це один із засобів, які практикує Церква від перших років її існування для осягнення певної цілі, яку можна стисло окреслити словами Божої Заповіді:
Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю і Люби ближнього твого, як себе самого (пор. Мт 22,37-39).
Паломництво до Святої Землі включає ще два граних моменти: відновлення хресних обіцянок на річці Йордан через молитву, відречення сатани і обіцянку служити Христові, а також і відновлення шлюбних обіцянок у Кані Галилейській тими подружніми парами, які були вінчані і живуть по-християнськи у шлюбі.
- Що важливо знати перед паломництвом?
Підготовка до паломництва має неабияку цінність. Людина повинна знати куди і для чого вона йде чи їде, в противному випадку — наражає себе та інших людей на небезпеку втрати часу.
Я перед паломництвом, зазвичай, проводжу кілька молитовно-інформаційних зустрічей, в яких розказую людям про ціль паломництва, небезпеки у дорозі, надаю певні застереження. Одночасно ці підготовчі зустрічі є гарною нагодою пізнати людей, які мають намір їхати і переконатися у їх справжніх намірах. Був один випадок, коли я згодився взяти до групи незнайомих людей і потім вони втекли. Мені було дуже боляче і неприємно. Одна жінка пропонувала мені гроші, щоб я мовчав, але коли я сказав, що я з такими речами не зв’язуюся, вона просто втекла. Повернувшись, в аеропорту на контролі я зізнався, що з групи втекли дві жінки. Це сталось кілька років тому і відтоді незнайомих людей я не приймаю до групи, не перевіривши добре наміри паломників. Всі інші рази паломники поверталися додому, за винятком одного випадку ще у 2013 році, коли одна жінка померла на сходах храму Успіння Пресвятої Богородиці у Єрусалимів. На це була Божа воля і вже минулого року зі мною їздила дочка тієї жінки. Ми кожного року, коли відвідуємо це місце, молимося за її душу. Ще одним елементом паломництва є усвідомлення того, що це не приватна туристична чи родинна поїздка. Це паломницька родина, яка має мати дисципліну і порядок, повагу один до одного та здатність підпорядкуватися іншим.
- Що є важливим у паломництві?
Присутність священика без перебільшення відіграє дуже важливу роль. Його постійна присутність у групі є гарною нагодою для паломників прийти на Святу Сповідь чи духовну розмову чи просто поспілкуватися. Також група паломників щодня має богослужіння. Священик проводить молитви та дає повчальні науки, робить щоденні підсумки відвіданих місць. Цьому допомагає «Книжка паломника», яку ми друкуємо щороку і вона містить тексти Божественної Літургії, іспиту сумління, ранішні і вечірні молитви, підготовку до Сповіді, інформацію про святі місця, які відвідуємо та пісенник. Кожен паломник протягом цілого часу має з собою всю необхідну інформацію зібрану в одній майже 100-сторінковій книжці. І ще однією дуже важливою особою в паломництві є ерудований, мудрий і людяний гід-екскурсовод. Від доброї організації залежить дуже багато. Для кожної паломницької групи ми друкуємо спеціальні відзнаки — футболки, шарфи, прапорці, які дають можливість виокремити групу та надати їм особливої відзнаки.
- Фінансове питання для здійснення паломництва.
У справі кожного паломництва неабияку роль відіграють гроші. Багато-хто хотів би поїхати у різні паломництва, але не мають фінансової можливості. Жодна людина на землі не може все і відразу, але, коли людина робить у житті певні добрі плани, то Господь благословить і вона зуміє знайти вихід із ситуації. Знаю багато людей, які роками відкладають по трошки грошей, щоб здійснити якесь паломництво. Так, як багато людей подорожують і знаходять різноманітні способи, щоб заощадити “копійчину”, так і з паломництвом. Знаю людей, які відмовляються від куріння і алкоголю, а ці гроші відкладають на паломництво. Знаю молодих людей, які влітку йшли працювати, щоб заробити собі на поїздку. Є діти, які дарують батькам паломництво, оплачуючи витрати, а є і навпаки. Отже, треба мати бажання, планувати і просити в Господа благословення та підтримки. - Що робити після паломництва?
Утвердивши нашу віру, ми повинні відновити життя молитви. Ми повинні свідчити та розказувати іншим, які дива Господь чинить у житті кожного з нас. Ми повинні старатися любити Господа Бога і щоденно дякувати Йому за всі його дари: життя, батьків, родину, дітей чи онуків, друзів, роботу. Ми повинні відновити любов до нашої святої Матері Церкви, у якій ми були охрещені, до якої ми належимо. Ми повинні бути прикладними християнами, не опускати щоденну молитву та недільну Службу Божу, часто приступати до святих Тайн Покаяння та Євхаристії, щоби єднатися з Богом і цю нашу християнську віру свідчити перед іншими, не соромлячись ні Господа, ані Святої Церкви Христової.
