На Святвечір в українських сім’ях ще кілька десятиліть тому святкування супроводжувалося багатьма унікальними традиціями, які передавалися з покоління в покоління.
Інформатор Коломия розповість про стародавні звичаї в українських родинах на Святвечір, передає Правда.іф.
«Дідух» як символ урожаю
На Святвечір господар заносив у хату дідуха — сніп жита або пшениці, який ставили на покуті. Він символізував добробут, родючість і зв’язок із предками. На Галичині дідух прикрашали сухоцвітами, стрічками та іноді монетами як символ багатства.
Ложка куті до стелі
З давніх давен кутю залишали на ніч на покуті з ложками, аби душі померлих родичів могли скуштувати святкову вечерю. В деяких сім’ях господар підкидував ложку з кутею. У такий спосіб намагались визначити, що чекає на кожного у прийдешньому році, чи буде та людина живою, здоровою та бадьорою. Ложкою куті не лише ворожили, а й проводили обряд на врожайний та багатий рік.
Зв’язування ніжок столу
Перед початком Вечері господар перев’язував Вечері ніжки столу залізними ланцюгами і скріплювали міцними замками. Це робили для того, щоб усі члени сімейства у прийдешньому році жили мирно та були одним цілим. Вірили також, якщо обмотати ніжки столу ланцюгами, то і худоба не буде губитись, і вовки не будуть на неї нападати.
Символічне прибирання сіном
Під час Святвечора під скатертину на стіл клали сіно, яке символізувало ясла, де народився Ісус. Після вечері діти та молодь шукали соломинки, хто знайде довшу — матиме щасливий рік, а коротшу — повинен бути обережним.
“Святковий сніп”
Сніп часто асоціювався з урожайністю та добробутом, і його роль була важливою в ряді святкових обрядів, особливо в селах Західної України. Сніп, який зазвичай робили із жита або пшениці, мав символізувати зв’язок між поколіннями та родом. Він був знаком щедрості землі і надії на добрий урожай у наступному році. Більше того, сніп ставився в домі як символ родючості, а також був вираженням пошани до предків і природи.
У день Святвечора господарі зазвичай готували його з найбільш красивого та здорового врожаю, який виблискував золотими колосками. Після того, як сніп був готовий, його приносили до хати і ставили в центрі, зазвичай на покуті — місце, яке вважалося священним у кожній українській оселі.
