Гуцули на полонині коптили сири, відігрівали, і одного разу шматочок сиру впав у казан з гарячою водою та розплавився. Тоді один чоловік подумав, що з цього можна зробити подарунок для жінки. Зробив калачик, потім коника. І з того часу пішла традиція, що жінки вдома робили коників з розплавленого сиру.
З часом сирні коники стали візитівкою українських Карпат. Столицею цих виробів є село Брустурів Косівського району Івано-Франківської області. Саме там народилася традиція ліпити фігурки з розігрітого сиру.
UATV та проєкт “Древо” помандрували високо в гори до Марії Петрів – народної майстрині з сирних коників.
Господиня з Брустуріва розповіла і показала, як зробити традиційного сирного коника. Спочатку робимо сир, потім нарізаємо його на шматочки та кладемо в гарячу воду, щоби розплавився. Потім охолоджуємо. Після ліпимо коника та закріпляємо фігурку в спеціальній солоній воді.
“Така сировиця-вода, цей закріплювач, є у двох селах – у Космачі й у Пістині. Там на Уторопській горі є така криниця. Це жива сіль, чистенька дуже, оскільки вода у колодязі”, – говорить народна майстриня сирних коників Марія Петрів.
Після цього наша героїня розмальовує свого коника натуральними фарбами.
“Це з буряка фарба, або харчові фарбники. Тут немає ні хімії, нічого. Ми малюємо буковою паличкою. Розмальовуємо вушка червоні, кептарик. Червоний – це любов. Зелене – це травичка. Грива червона, “беребенички”. Все розмальовуємо, щоб був кольоровий. Це може бути чудовий подарунок”, – зазначає Марія.
Як гуцульські майстрині створюють унікальних сирних коників, дивіться у повному випуску програми “Древо”.
