Відтепер на нашому сайті ви можете дізнатися про нові видання, які нещодавно з’явилися у книгарнях Івано-Франківська. Сьогодні Правда.іф розповідає про три книги, які зацікавили нас цього тижня і які ви можете придбати у крамниці «Букініст».
“BGA-Cервіс” пропонує ремонт зарядних станцій та інверторів. Відновлюємо плати, балансує батареї, збираємо устаткування для домів та квартир.
Ірен Роздобудько «Райські яблучка»
З анотації: «Перша частина збірки – це «щоденник» перших десяти днів облоги Києва, які перевернули свідомість мирних мешканців, котрі опинилися в ситуації повномасштабного нападу. Частина тексту написана в режимі «он-лайн», а тому є одним із тисячі свідчень, подекуди – суб’єктивних і особистісних – про час, коли ми і світ ще не знали про масштаби трагедії геноциду і звитягу наступних днів, що ведуть Україну до Перемоги.
Друга частина збірки розповідає про ментальність і побут мешканців Донеччини. Адже сама авторка народилась і виросла в Донецьку. Його «топографія» тісно пов’язана зі спогадами дитинства і юності письменниці.
Третя частина складається з новел, написаних у 2014-2017 роках, коли пересічні громадяни ставали героями «видимого і невидимого фронту», а показові «герої» – зрадниками. Картатий печворк розмаїтих зрізів суспільства складається з новел, у яких переважає психологія «різних людей», їхніх вчинків, бажань і пошуків сенсу життя…».
Світлана Талан «Її вишиване життя»
З анотації: «Третього жовтня 1833 року на хуторі Теребеньки, що на Глухівщині, у родині Бартошів народилася прекрасна дівчинка Пелагея.
В історію вона увійде під прізвищем чоловіка як Пелагея Яківна Бартош-Литвинова, етнографиня і фольклористка. Не маючи великих статків, владних покровителів, дворянського статусу, вона відкриє школу, самостійно створить для неї підручники, опублікує кілька альбомів народних візерунків, стане членом-кореспондентом Паризького антропологічного товариства, збереже для наступних поколінь пам’ять про народні вірування, пісні, ремесла, традиції…
Але це все – потім. Зараз новонароджена Полінька, як її ніжно називає мама, захоплено дивиться на світ. А батьки бажають їй тихої щасливої долі».
Генрі Емілі «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці»
З анотації: «У Поппі й Алекса немає нічого спільного. Вона свавільна й непокірна, має жагу до подорожей, а для нього найкраще дозвілля — посидіти вдома з книжкою. А втім, за часів коледжу вони якимсь дивом подружилися. І хоч більшість часу ці двоє проводять далеко одне від одного, кожного літа впродовж уже десяти років друзі разом їдуть у тижневу відпустку.
Та два роки тому у черговій подорожі Поппі й Алекс посварилися й відтоді припинили спілкування. Дівчина сумує за часами їхньої дружби, тож запрошує хлопця знову відправитися з нею у відпустку, щоб усе виправити, адже розуміє: у тій останній подорожі два роки тому вона була по-справжньому щаслива».
