У Карпати можна ходити все життя і щоразу відкривати нові прекрасні місця. Окрім розкручених локацій і курортів, є неймовірні місцини, куди нечасто потрапляє пересічний турист. Кілька таких радить Богдан Фаштрига.
Професійний гірський гід і співзасновник «Fun Karpaty Travelers Company» Богдан Фаштрига водить туристичні групи не лише в українські Карпати – він сходив усі гірські системи Європи.
«Коли мені було 13, я зламав ногу і провів три місяці вдома. Тоді в мене було багато часу подумати, і істина, яку я прийняв, була простою: свобода – найбільша цінність, мобільність – найкраща її складова. З того часу я відвідав усі гори Європи, піднявся на найвищі і найскладніші точки, побував на одній з найвищих трекінгових вершин світу майже на шести з половиною тисячах метрів над рівнем моря – і закохувався в гори все глибше та усвідомленіше кожного разу», – каже про себе Богдан.
Цією любов’ю Богдан ділиться з читачами Sotka.life, відкриває 5 своїх улюблених місць у Карпатах і дає кілька цінних порад новачкам, які планують похід у гори.
Топ 5 Богдана Фаштриги
Ґаджина
Ґаджина – мальовнича полонина під горами Ребра і Шпиці. Добиратися на полонину треба з села Бистрець Верховинського району. Бажано з провідником, якщо збираєтеся туди вперше.
З урочищем Ґаджина пов’язано багато легенд. Так, у лісі неподалік полонини є скеля у вигляді майже правильного паралелепіпеда, яку називають столом Довбуша, неподалік – кришталево чисте джерело, так звана криниця Довбуша.
“Котел” під Шпицями і Ребрами – містичної краси місце.
Гора Костел в Микуличині
Микуличин – відоме курортне село, але шлях на Костел навряд чи назвеш аж надто відомим маршрутом. Там могутні скелі височіють над лісами і довколишніми полонинами. Це точно «місце сили». Особливо гарно там восени: смерекові і листяні ліси дають вражаючий вибух барв і контрастів.
Похід на Костел не важкий, маршрут маркований. Можна замовити джип, але не треба: пройдіться долиною Прутця Чемегівського і підніміться стежиною самотужки – не пошкодуєте.
Мармароси
Неймовірної краси місця: високі скелі, стрімкі урвища, казкові долини. Мармароський хребет – це справжня магія Карпат.
Є різні варіанти походу на Мармароси, та в кожному разі краще йти з досвідченим провідником. Шукайте групу – і гайда, це треба побачити.
Угорські скелі
Це мальовнича місцина над селом Зелене Верховинського району. Гарний похід на перший раз. Навіть не похід, а прогулянка. Нема крутих підйомів, все дуже лайтово. Якщо піти у липні-серпні – застанете там повно чорниць.
На полонині дуже привітні пастухи: зможете і будз, і бриндзу купити, і набалакатися від душі. В такий похід майже нічого не треба нести з собою. Просто насолоджуйтеся красою і силою місця.
Долина річки Зелениця
Це село Черник Надвірнянського району. Зелениця, яку у верхівях, називають ще Зубрівкою, – права притока Бистриці Надвірнянської.
Дуже гарні й майже дикі місця, поки не зіпсуті масовим туризмом. Багато ягід і грибів. У ріці багато форелі, є красивий водоспад. Під самою Довбушанкою заповідник “Ґорґани”. У заказнику “Бредулець” найбільша популяція реліктової сосни в Карпатах. Над селом Бистриця ростуть сибірські і корейські кедри.
Що брати в похід? Голову!
Ще кілька порад від Богдана Фаштриги туристам-новачкам, які зібралися в гори.
«Головне, що треба брати в Карпати, – це голову. Голова – це вже 50% успіху», – каже Богдан.
Мандрівникам без досвіду голова допоможе зробити правильний вибір провідника. Визначити, чи добрий у вас провідник, не складно: зустріньтеся чи поспілкуйтеся з ним напередодні і попросіть детально описати план на завтра.
«Тобто привели вам людину, а ви просіть: розкажіть нам, куди ми їдемо, як ми йдемо, який у нас маршрут, де у нас буде сніданок, де ми каву п’ємо, де можна буде дзиґар закурити… Всю логістику, словом. Все піддавайте сумніву: яка тут дорога, яка тут стежка, а давайте туди звернемо… Якщо бачите, що людина «відстрілює» все, то можна з таким іти. Якщо «плаває» – шукайте іншого і навіть не сумнівайтеся».
Дуже важливий момент – взуття. Міцне, надійне, зручне. «От недавно рятувальники звели з гір туристку – у неї кросівки розлізлися. Мусила піти в село по нові – 12 км туди, 12 звідти, щоб купити бодай якісь гумаки. Добрий урок», – каже Фаштрига.
Теплий одяг і дощовик. Так, навіть влітку потрібен теплий одяг. Для людей, які знайомі з Карпатами, це взагалі не дивина. Але часто бувають випадки, коли легко вбрані туристи, які вийшли у спеку, потрапляють на хребті під холодний дощ, а то й сніг. Для Чорногори це досить звичне явище: мокрий сніг на Піп-Івані падав в кінці червня.
Адекватна кількість їжі і аптечка – і все, жодних зайвих речей. «Колись ходила зі мною дівчина, то вона брала з собою, наприклад, півлітровий балончик з лаком для волосся. Ми вилізли на Синячку – і вона така укладочку… Або ще була дівчинка, яка прийшла на Мармароси на два дні і принесла з собою 4 книжки. Ти хочеш їх прочитати, чи щоб їх тут скурили, чи що ти хочеш з ними зробити? Вона така: ну, я хочу цю трохи почитати, а трохи цю…», – розповідає тепер зі сміхом ці курйози Богдан. А комусь тоді довелося нести зайву вагу.
Пийте багато води. І подбайте, щоб у вас вона завжди була, бо зовсім не у всіх місцевостях ви зможете поповнити запаси на маршруті. «У горах слід багато пити, тому що у зневодненого організму дуже швидко сідає батарейка. Якщо йдете високогір’ям, то подбайте, щоб це була вода не з топленого снігу. Тому що така вода не дасть нічого, вона тільки вимиє солі і мінерали. Якщо ви вже навіть п’єте якийсь топлений сніг, бажано туди закинути хоча б якийсь шматок лимона, трошки солі, цукру, що завгодно. А в ідеалі це має бути комплекс амінокислот і мінералів, аби ви залишалися у формі і були готові до того, щоб треба пройти більше, ніж планувалося. Бо в горах всяке буває», – застерігає Богдан Фаштрига.