У 2020 році в Івано-Франківській області відбулася низка політичних кадрових перестановок, деякі з них справді здивували.
Також кілька несподіванок принесли і нещодавні місцеві вибори, пише Галицький кореспондент.
Денис Шмигаль
У серпні 2019 року Івано-Франківську ОДА очолив 44-річний Денис Шмигаль, який раніше не мав жодного стосунку до політики чи місцевого самоврядування – він був директором Бурштинської ТЕС.
Призначення Шмигаля виглядало досить дивно, зокрема, у контексті простого питання, яке звучало так: «Навіщо це самому Шмигалю?» Адже як керівник Бурштинської ТЕС він отримував близько 300 тисяч гривень на місяць, згідно з його декларацією про доходи, а на посаді голови ОДА місячна платня становила 19 603 гривні. Рівень же комфортності цих двох посад не варто навіть порівнювати.
Втім, виявилось, що призначення було тимчасовим і Офіс президента мав на Дениса Шмигаля значно масштабніші плани. Пропрацювавши головою ОДА лише пів року, у лютому 2020 року Шмигаль перейшов на вищий рівень державної служби – став міністром розвитку громад та територій. Проте у міністерському кріслі він відсидів ще менше – рівно місяць, після чого став прем’єр-міністром. На цій посаді Шмигаль працює і досі.
За пів року своєї роботи головою ОДА Денис Шмигаль встиг досить ефективно організувати роботу адміністрації – наскільки це було можливо за такий термін. А згодом, складаючи повноваження, він заявив, що Прикарпаття назавжди залишиться в його серці. Втім, у самих прикарпатців в результаті цих перестановок залишилось інше просте питання: що це було?
Віталій Федорів
Місце голови Івано-Франківської ОДА, природно, не могло довго залишатися вакантним. Вже 24 квітня президент призначив на цю посаду Віталія Федоріва – досвідченого управлінця, який вже близько 20 років працював в ОДА та інших державних структурах Прикарпаття.
Слід зазначити, що саме на час перебування Федоріва на посаді припала ціла низка криз і викликів, починаючи від коронавірусу і закінчуючи літніми паводками, котрі залишили тисячі людей без даху над головою. Його роботу можна було б оцінити як цілком задовільну – все ж область впоралася з цими викликами не гірше, ніж інші регіони України.
Проте в Офісі президента вирішили інакше. І 4 листопада 2020 року Федоріва звільнили з посади, на якій він встиг пропрацювати 183 дні – приблизно стільки ж, як і Денис Шмигаль. Однак Федоріва звільнили саме в той період, коли він хворів на коронавірус, а це заборонено законодавством. Закон обійшли, адже «мала місце заява за власним бажанням», але підлість цього вчинку викликала обурення у соцмережах.
Про причини звільнення Федоріва можна говорити довго. За офіційною версією, він не впорався із викликами – коронавірусом, паводками та «Великим будівництвом». За неофіційною ж інформацією, він не впорався із іншою задачею – забезпечити перемогу або принаймні не настільки тотальну поразку «Слуги народу» на місцевих виборах-2020.
Втім, несподіванки в долі Віталія Федоріва на цьому не закінчилися. У листопаді міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків здивував всіх заявою, що Федорів стане одним з його заступників і займатиметься співпрацею міста із селами Івано-Франківської ОТГ. Очевидно, Марцінків вирішив не втрачати шансу залучити відому і досвідчену людину в свою команду.
Руслан Марцінків
Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків був очікуваним фаворитом на місцевих виборах-2020. Це чітко усвідомлювали всі виборчі штаби його конкурентів, адже п’ять років активної роботи на посаді та не менш активного піару просто не могли не дати своїх плодів.
Однак кількість набраних ним голосів виборців стала справжнім здивуванням для франківців. За Марцінківа проголосувало 84,78% виборців – таким чином, він став одним із найпопулярніших мерів у всій Україні.
Конкуренти Марцінківа не змогли набрати навіть по 10% голосів. Так, Петро Шкутяк від «ЄС» отримав 7,05% голосів виборців, Наталія Сербин від «УГП» – 3,56% (що досить багато, як для нового обличчя у політиці), а Олександр Богачов від «Слуги народу» – 2,25% (що досить мало, враховуючи все ще немалу підтримку бренду «ЗЕ»).
Тріумф Марцінківа став ще одним індикатором того, що люди «на місцях» не надто вірять у всеукраїнські політичні проєкти та в ідеології їх лідерів, а надають перевагу місцевим елітам.
Петро Шкутяк
Петро Шкутяк – досить відома у Франківську фігура. Йому 40 років, і у нього є чималий досвід роботи в державних структурах: був Шкутяк і депутатом облради, і депутатом міської ради, і помічником депутата ВРУ, і заступником голови Долинської РДА. Ще він є сином ексмера Івано-Франківська Зіновія Шкутяка. Встиг Петро побувати і на фронті: у 2014 році став добровольцем в «Айдарі», брав участь у боях і був важко поранений.
А у 2020 році Петро Шкутяк оголосив про свій намір балотуватися на посаду мера Франківська. Він виступав із різкою критикою чинного мера Руслана Марцінківа, а на білбордах його партії «ЄС» була навіть обіцянка збудувати два нових мости на Пасічну. Втім, вибори Шкутяк програв – з одного боку, зайнявши друге місце, а з іншого, взявши лише 7% голосів проти майже 85% у Марцінківа.
Але справжня несподіванка сталася у кінці листопада. Руслан Марцінків вирішив призначити Шкутяка своїм заступником з питань проєктів та інвестицій. «Важкі часи настали, треба об’єднуватись! Роботи вистачить всім! Вітаю в команді», – так прокоментував це призначення мер Франківська.
Втім, є й інша версія, менш «благородна». Петро Шкутяк пройшов у міську раду і став депутатом, але, ставши заступником мера, написав заяву про складання повноважень (ці дві посади не можна обіймати одночасно). В результаті місце у міськраді відійшло наступному кандидату у списку «Європейської солідарності» – забудовнику Миколі Ковальчуку, який є директором «Вамбуду». І все це могло бути сплановано.
Назарій Іванів
Назарій Іванів – теж досить відома на Прикарпатті фігура. Він був депутатом обласної ради попереднього скликання, а з початком процесу децентралізації очолив Брошнів-Осадську ОТГ. Ці три роки громада активно розвивалася, і Іваніва називали ефективним керівником.
Втім, коли у жовтні 2020 року відбулися місцеві вибори, Назарій Іванів вирішив балотуватися одразу і на посаду голови Брошнів-Осадської ОТГ, і в Івано-Франківську обласну раду. На виборах у громаді його підтримали 67% виборців, і в облраду Іванів також пройшов – від партії «Платформа громад».
В результаті Іванів вирішив скласти повноваження голови ОТГ заради крісла депутата. Це стало несподіванкою для жителів його громади, адже вони довірили йому свої голоси, а він їх фактично підвів. Крім того, голова громади має заробітну плату, а депутат облради – ні, це волонтерська посада.
Але згодом стало відомо, що Назарій Іванів очолив бюджетну комісію Івано-Франківської обласної ради. Ця посада є оплачуваною. Крім того, він підтвердив інформацію, що його особу наразі розглядають як кандидатуру на посаду нового голови ОДА.
Зіновій Андрійович
У 2019 році триразовий мер Надвірної Зіновій Андрійович пішов у велику політику. Перед виборами він вступив у партію «Слуга народу» – і, як наслідок, виграв вибори по своєму округу. Чималий відрив від конкурентів засвідчив, що надвірнянці все ще довіряють своєму меру – навіть попри те, що він встиг засвітитися у декількох скандалах, пов’язаних із корупцією.
А у 2020-му, на місцевих виборах, Андрійович знову балотувався на посаду голови Надвірнянської ОТГ – і очікувано виграв ці вибори. У результаті Зіновій Андрійович склав повноваження нардепа, щоб знову повернутися у місцеву політику. Ця звістка здивувала багатьох людей, але політик пояснив, що це було однією з його обіцянок, і зазначив, що громада для нього є дуже важливою.
Після цього Центральна виборча комісія вирішила, коли відбудуться вибори на 87-му окрузі. Як стало відомо, вибори нового народного депутата на 87-му окрузі відбудуться 28 березня 2021 року. Тож політики з цього округу матимуть нову можливість поборотися за мандат.
Тарас ВОЛОШИН
