За роки незалежності український кінематограф зробив колосальний ривок вперед. Доказ тому — шість гідних фільмів, які завоювали визнання глядачів і підкорили журі престижних кінофестивалів.
Якщо ви їх ще не бачили, рекомендую це терміново виправити, пише Марія Дацюк у своєму блозі на NV.ua.
Обрати лише кілька національних картин, повірте, завдання не з легких. Тому я вирішила зупинитися на тих історичних стрічках, які вийшли на екрани в останні роки. Ці фільми зняті відомими режисерами, на тлі добре знайомих пейзажів, за участю улюблених акторів, із зрозумілими проблемами. Вони дозволяють ближче познайомитися з трагічними сторінками історії нашої країни, пробуджують у серцях глядача гордість і патріотизм.
Хайтарма, 2012
В основу військової кінокартини “Хайтарма” лягли одна з найдраматичних подій в історії кримсько-татарського народу.
Дія фільму відбувається в 1944 році. Знаменитий льотчик Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан, разом зі своїми приятелями, вирушає у Крим. Він отримує звільнення на три дні і вирішує запросити друзів до себе додому, щоб ближче познайомити їх з культурою і традиціями свого народу. Велике застілля проходить в затишній домашній атмосфері, з танцями і музикою. Ніхто з присутніх не підозрює, що на наступний ранок станеться страшна трагедія – в цей час радянська влада закінчувала останні приготування до проведення спецоперації з виселення кримських татар за межі півострова, як «зрадників Батьківщини».
За створення картини взявся Ахтем Сейтаблаєв, який зіграв у фільмі головну роль. Назва “Хайтарма” в перекладі з кримськотатарської означає “Повернення”, а самі зйомки проходили в Бахчисараї.
У 2014 році стрічка отримала премію НСКУ як кращий ігровий фільм, а також кінопремію “Ніка” в номінації “Кращий фільм СНД і Балтії”.
Поводир, 2013
Дія драми “Поводир” режисера і сценариста Олеся Саніна розгортається в минулому столітті, на початку 30-х. Американський інженер Майкл, разом з сином Пітером, живе і працює в Харкові. Він закоханий у співачку Ольгу – яку грає відома співачка Джамала, – і збирається зробити її своєю дружиною. Але конкурент Майкла, радянський офіцер Володимир, має намір перешкодити своєму супернику. Рідкісна вдача: Майкла помічають за отриманням секретних документів, які компрометують радянську владу. Володимир намагається відібрати важливі матеріали, але під час бійки його колеги вбивають американця.
Сину Майкла, на щастя, вдається втекти, прихопивши з собою документи. Волею випадку він стає поводирем кобзаря, який у минулому служив в армії УНР. На них починається полювання.
Історична драма про трагічну долю українських кобзарів, які стали жертвами сталінських репресій, стала приводом для скандалу. Знайшлися незгодні з рішенням висунути фільм від України на оскарівську номінацію. Рішення було опротестовано. Трохи пізніше розформували і український оскарівський комітет. Тим не менш, масштабна картина більш ніж заслуговує уваги.
До речі, вперше в Україні на сеанс у кінотеатрі могли прийти незрячі люди. Фільм надійшов у прокат з тифлокоментарями, які через навушники описували все те, що відбувається на екрані.
Незламна (Битва за Севастополь), 2015
В український прокат цей фільм Сергія Мокрицького увійшов під назвою “Незламна”, що якомога найкраще підходить для цієї героїчної історії. У фільмі описується історія реального персонажа – видатної жінки-снайпера Людмили Павличенко.
Першим викликом для Людмили стала війна, яка позбавила її нормальної юності. Ні секунди не роздумуючи, 25-річна дівчина вирішила захищати свою країну. Навчившись снайперській справі, вона стала однією з кращих в цьому ремеслі, залишивши далеко позаду багатьох чоловіків.
Літературною основою картини стали мемуари Людмили Павличенко. Однак, на відміну від екранного персонажа, реальна жінка на момент війни була вже заміжня і мала дитину.
Фільм починали знімати на території Криму, однак відомі події на півострові змусили знімальну групу шукати нову локацію. Прийшла на порятунок кіногенічна Одеса та її мальовничі околиці. Картина була показана на кінофестивалі в Пекіні і отримала кілька премій відомих кінофестивалів СНД.
Жива, 2016
Дія історичної драми розгортається в повоєнний час. На тлі неймовірно мальовничих Карпат, схожих на рай земний, розгортається трагічна історія Ганни Попович. Історія героїзму, любові і зради.
Дівчина народилася з надзвичайним даром – вона чує голоси і бачить віщі сни. Ховаючись від переслідувань чекістів, Ганна потрапляє в табір бійців Української повстанської армії (УПА). Так вона виявляється втягнутою в протистояння українських повстанців і радянських органів. Її дар передбачення змінить долі багатьох.
Фільм знятий на основі реальних подій. Більш того, пересказанних особисто Ганною Попович. Дивовижна жінка не тільки не була проти екранізації, але навіть допомагала в процесі зйомок. Які, між іншим, проходили на популярному гірському масиві Горгани.
Драма “Жива” стала повнометражним дебютом режисера Тараса Химича. До неї на його рахунку режисера були документальні фільми та відеокліпи. Що цікаво, для виконавиці головної ролі, Ольги Комановської, фільм також став першим досвідом в кіно.
Століття Якова (серіал), 2016
Важко уявити, що довелося пережити нашим прадідам і прабабусям, на чий вік випали найбільш трагічні події української історії XX століття. Головний герой серіалу, житель Західного Полісся, Яків Мех, за сто років життя пережив падіння Російської імперії та УНР; жив під окупацією Польщі, гітлерівської Німеччини і Радянського союзу, поки, нарешті, не став свідком проголошення незалежності України. Відзначаючи столітній ювілей, Яків пригадує своє довге життя: нещасну першу любов, службу в польській армії, війну, злочини сталінсько-більшовицького режиму, друзів, дружину і дітей, всіх тих, кого давним-давно втратив.
Серіал по-справжньому бере за душу і точно не залишить байдужим. Він знятий за мотивами роману волинського письменника Володимира Лиса. Сам автор твору в своїх інтерв’ю акцентував увагу на деяких розбіжностях з книгою. Так що при нагоді прочитайте першоджерело, яке називають одним із кращих творів в сучасній українській літературі.
Червоний, 2017
«Червоний» — український історичний фільм, однойменна екранізація роману Андрія Кокотюхи. Письменник став також сценаристом стрічки.
Події фільму розгортаються 1947 року. До ГУЛАГу потрапляють двоє українців. Головний герой — воїн УПА Данило Червоний. Інший українець — Віктор Гуров, радянський льотчик з Чернігова, літак якого було збито над позиціями ворога і його вважають дезертиром, який був у полоні. Гуров вважає Сталіна героєм і вірить у те, що військовий суд помилився.
Обидва герої мусять пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування кримінальних ватажків, підлість, зраду і відчай.
Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.
Звичайно ж, список гідних українських фільмів можна продовжувати. Бажаючим ближче познайомитися з історією країни і особистостями, які вплинули на її хід, також раджу подивитися більш ранні фільми визнаних українських режисерів. Багато гідних історичних картин можна знайти у фільмографії нашого земляка Олеся Янчука. Насамперед, це фільми про життя митрополита УГКЦ Андрея Шептицького (“Владика Андрій”) та відомого діяча Романа Шухевича (“Нескорений”). Також подивіться його фільм “Голод-33”, де народна трагедія показана очима дитини. Зверніть увагу на роботи народного артиста України та лауреата престижних кінопремій Юрія Іллєнка, зокрема, на його фільми “Молитва про гетьмана Мазепу”, “Білий птах з чорною ознакою” та інші.
А чого нэ зняли картину про наше всьогодення? З 1991 року населення колись богатючоi процвiтаючоi республiкi з 52 млн. чол. скоротилось до 30. Сталiна в цей час поруч не було. Землi пiд кладовища не вистачаэ. Трупи треба спалювати. Йдло у крамницях – лайно! Лiкi – гiмно! Знiмiть кiнокартину, як (особливо пiсля лiвуруцii) стало краще, веселiше жити. Стрiляють, вбивають, гвалтують, пiдривають, спалюють, iз житла викидають на вулицю…. А як було погано (особливо при Брежневi): лiчiльники тiлькi на свiтло. За все – копiйкi. Житло, навчання, лiкування – бескоштовно…. Украiнська, росiйська мови – нема проблем! Конституцiя, Закон, Порядок! Ось за усi цi прокляття треба знiмати кiно…. Донецькi у 2013 роцi у столицi грюкали касками – вимагали вiдставки Януковича. З якою метою iх нацисти – бандерiвцi провокували, щоб вони перейшли на бик Путiна-Януковича? Знiмiть кiно як вбивали Бузину…. Що знiмите як козаки беруть у кiльце Москву? Тiлькi не лiпiть до цього НАТО. Нашi захiднi партнери можуть не так зрозумiти. А скiлькi грошей ми заплатили за американськiй подарунок – списанi тепловози 1980р. виготовленя?
Чого морочити голову тим, що було колись. А чому не про здобулiсть та гiднiсть останнiх 30 рокiв? Яскравi сюжети. Пiдходить старенька з 6-рiчною онукою до смiттевого баку, навчаэ на майбутнэ: “Тут э багато смачненького!”. Донецьк та Крим повернулися у рiдне лоно. Нащадкi самого прямого демократа Адольфа Гiтлера трощать памьтники та могили “героям краснодонцям”. ПереIменовують вулицi на тих, хто iх скалiчених живцем скидував у шахту. Фарион та Тягнибок переiменовують Севастополь. За москальску мову бьють по мордяцi черевиком…. На площах полають вогнища – спалюють книжки на москальскiй мовi. Путiн – пуйло! Молодь радiсно хайлюэ…. Героям – слава!
З розвалом Радянського Союзу Росiя наштампувала безлiч фiльмiв про сталiнськiй терор! Тут i у нас почалось…. Це все вже у печiнках сидить! Якщо такi “правдисти”, покажiть, як батько вбивав сина за пiонерськiй галстук, або за вступ до комсомолу. Як яструбкi по звIрячому знущались з вчителiв, лiкарiв, з тих, хто працюва у колхозах, держустановах. Джугашвiлi – Берiя, Берiя – Джугашвiлi. Вони вашi родичi? Що так часто згадкєте? Кацапiв? Ленiна спонсорували нiмцi. Революцiонери, НКВСники…. Там бiльше кавказцiв, прибалтiйцiв, чим росiян. З йвреями та поляками ви розквиталися в ярах разом з “СС”. Як що такi “правдисти”, знiмiть фiльм, як “великий” князь хрестив Киiвську Русь – вогнем та мечем. Вирiзали, спалювали цiлi селища та мiста! Не жалiли нi старiх, нi малiх. Слава Украiнi!!! З нами бог!