Лікування травами бере свій початок значно раніше, ніж звична для нас традиційна медицина. Та все ж одного дня «зелені» методи зцілення відійшли на другий план. А саме траволікування стали ототожнювати зі знахарством, ворожінням та простим шарлатанством.
Втім, є ті, хто, попри всі упередження, продовжує нести за собою знання про трави та їхні корисні властивості. Ці люди – травознаї – живуть та у вузькому колі провадять свою діяльність на Прикарпатті. Одна із них – пані Галина, травознай з понад 17-річним стажем. Своє прізвище жінка не називає через небажання публічності. Серед її клієнтів – прикарпатські чиновники та високопосадовці, пишуть Версії з- посиланням на Західний кур’єр.
Чи можна вилікувати рослинами будь-яку недугу та як пов’язані травознавство з порчею та приворотами?
Вилікувала себе у 12 років
Травознай – це людина, яка вивчає властивості трав, способи приготування на їх основі різних ліків – настоянок, зборів для заварювання чаїв, мазей, еліксирів та інших витяжок. За словами пані Галини, справжній травознай це той, хто поєднує наукові знання про рослини з власним досвідом. Саме з особистого «спілкування» з травами він знає про них, чого не напишуть у книжках.
«Це ніяка не магія, хоч і є види траволікування, пов’язані з віщунством і енергетичними практиками. Велику частину знань про рослини ми беремо із власного досвіду та інтуїції. Мій шлях до травознавства почався у 12 років, коли я, за допомогою трав, які збирала виключно інтуїтивно, вилікувала собі вроджену недугу кишківника. Кожного року я переживала загострення цієї хвороби. А коли курсом пропила свій перший самостійно зготовлений збір, більше рецедивів у мене було. Тоді я навіть не знала назви цих трав – деревію, насіння та листя подорожника, ще кількох рослин», – розказує пані Галина.
Велику роль у її любові до рослин відіграли батьки-фармацевти.
«Я в прямому сенсі слова виросла в аптеці. В часи мого дитинства там було утричі більше трав, їх навіть на вагу приймали як сировину. Перші знання про трави я отримала саме там», – пригадує травниця.
Жінка здобула освіту психолога, але залишитись в професії не змогла – її кликали трави. У 24 роки Галина почала навчання у відомого франківського травозная Івана, з яким досі співпрацює. Разом з вчителем, вони є авторами 62 зборів та 16 видів мазей.
З травами жінка працює вже 17 років. Скільком людям за цей час допомогла порахувати неможливо: кожного дня до неї звертається від 20 до 60 людей.
За допомогою трав жінка повністю вилікувала від вродженого цукрового діабету другого типу свою маму.
«У мене також діабет, але першого типу. Він не піддається лікуванню. Але я не вживаю інсулін, жодної таблетки за все життя не випила. Я лікуюсь виключно травами і їм практично все, що хочу в розумних межах», – каже Галина.
Більшу частину свого часу Галина проводить за приготуванням ліків. І лише третину приділяє особистому спілкуванню з клієнтами. Жінка працює з 376 видами трав.
Приблизно 60% сировини, які використовує Галина – трави, які ростуть на Прикарпатті, Львівщині та Тернопільщині. Решту закуповує по Україні, а такі рослини як вітекс священний замовляти доводиться аж із Великобританії. До війни велика частка трав у зборах доставлялася також із Сибіру. Сьогодні ці трави доводиться замінювати аналогами, не завжди рівнозначними за ефективністю.
Загалом, в останні роки, травознавство як практика, переживає кризу. Через погіршення екології та війну на Прикарпатті та в Україні загалом зменшилася популяція рідкісних трав, а багато видів узагалі перебувають на межі зникнення.
«Приміром Вовчинецькі пагорби в Івано-Франківську. Там росли унікальні трави. Наприклад, сірий жовтушник, яким ще у IV столітті до н.е. лікували серцеві недуги, горобейник. Ці трави росли там масово, а тепер їх немає зовсім, відколи там відпочинковий комплекс», – пояснює пані Галина.
Вимирання рослин сьогодні спостерігається на Прикарпатті та всій Україні. Більшість сильнодіючих трав, які раніше були досить поширені, зараз зникають.
«От щойно люди питають чи можна купити чину чорну.Це рідкісна рослина, але в нашій області вона була досить поширена. Зараз її майже нема. А вона має протипухлинну дію і в радянські роки навіть була засекречена. Повну картину її властивостей розкривали тільки для вищих чинів Компартії», – констатує пані Галина.
Загалом в крайні кілька років популяція сильнодіючих та рідкісних трав на Прикарпатті зменшилася більш, ніж на 50%. Всіх інших трав – на 25-30%.
Трави страждають від самовільного знищення місцевими мешканцями, які хижацьки обривають їх з метою заробітку. Від цього сильно потерпає перстач білий, калган, родіола рожева, горицвіт, арніка. Ціна останньої може сягати до 300 доларів за кілограм.
«Ці трави дуже інтенсивно закуповують з-закордону, особливо німці, поляки. Свої трави вони бережуть, а наші купують за валюту. Згодом їх використовують в косметології, фармацевтиці», – каже пані Галина.
Наука чи магія?
Серед клієнтів пані Галини – люди різних соціальних прошарків, віку, стану здоров’я. За її словами, близько 20% її відвідувачів лікуються виключно травами. Однак, як стверджує сама травниця, цього робити не варто. Фітотерапія може покрити 70% потреб людини, однак не всі 100%.
«Такі речі як хірургія, невідкладні стани, травми, інсульти, інфаркти травами не заміниш. Фітомедицина покликана запобігти виникненню таких недуг. Але на це потрібен час», – говорить пані Галина.
Під наглядом грамотного травозная лікування зеленими «методами» можна починати навіть з народження. Травами можна вилікувати майже все – від пневмонії до ранніх стадій онкології. У практиці пані Галини бували випадки, коли розвиток раку вдавалося стримувати навіть на четвертій стадії.
«У мене був один клієнт, який з раком простати останньої стадії прожив 18 років. Але він лікувався не лише травами, а комбінував це з офіційною терапією, повністю змінив свій спосіб життя і харчування. Треба розуміти, що в лікуванні травами чуда не буде, якщо людина не прикладе зусиль. Третина результату залежить від того, чи готовий змінитися той, хто потребує допомоги», – переконує травниця.
За словами пані Галини, правильно підібрана суміш трав у потрібній пропорції щодо маси тіла і віку людини завжди діятиме краще, ніж таблетка, що містить цю ж діючу речовину. Те саме стосується і БАДів – висушених, перемелених та спресованих у капсули рослин.
«В нашому організму немає ферментів, які розщеплюють сухі речовини, бо ми не травоїдні як корова чи лось. Для людини найкраще з трав заварювати чай або робити спиртову настоянку», – каже травознавиця.
Найчастіше сьогодні люди звертаються до травознаїв з цукровим діабетом, серцево-судинними недугами, онкологією та за заспокійливими витяжками. Однак, є й ті, хто шукає можливості вирішити справи сердечні.
«Є два види траволікування. Перший суто технічний, другий дійсно пов’язаний зі знахарством та енергетичним впливом на рослину, з якої травознай бере витяжку, і яку трава як буфер, може передати далі. Закласти таким чином в чай чи настоянку можна як щось добре, так і зле. Це доведено навіть наукою – експерименти Емото Масару та академіка Сльозіна. Особисто я християнка, тому над ліками, які я роблю, читаю молитви. Настоянки чи мазі – у мене без молитви цих ліків немає. Так само є ті, хто читає над травами різні заговори, особливо це процвітає в горах. Але треба мати на увазі – така допомога завжди має лише тимчасовий ефект», – запевняє фітотерапевтка.
