Безпілотники кардинально змінили театр бойових дій російсько-української війни. Головним «гейм-чейнджером» на полі бою стали FPV-дрони, які отримали в інформаційному просторі статус нової «вундервафлі».
Відеокадри з залітанням безпілотників у російські бліндажі, у люки танків, у вікна спостережних пунктів стали хітами соцмереж. І ці коптери справді наводять жах на ворога. Попри невеликі габарити і невисоку ціну, FPV-дрони успішно знищують військову техніку, зривають ворожі атаки і допомагають під час штурмів ворожих позицій. За словами військових, саме ці ударні «пташки» наразі заповнюють прогалину, утворену нестачею західних артилерійських снарядів і високоточної зброї.
Про це пише Правда.іф з посиланням на Західний кур’єр.
Як «камікадзе» вивели війну в Україні на новий рівень, як волонтери мобілізують цілі флотилії смертоносних «пташок», чому безпілотників ніколи не буде забагато на війні та чи варто українцям виготовляти FPV-дрони на кухні – у ексклюзивному інтерв’ю «Західного кур’єра» з пілотом БПЛА на позивний Електронік.
25-річний захисник Іван Гулейчук з гірського села Кути добровільно доєднався до лав захисників України у перші дні повномасштабного наступу. У складі 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» працював на посаді зв’язківця, пілота «матрікса», «мавіка», а вже понад пів року успішно виводить зі строю «другу армію світу» за допомогою «камікадзе».
Українсько-російську війну вже давно назвали «війною дронів». Нещодавно Президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення нового роду військ — Сил безпілотних систем. Як це, на твою думку, змінить хід війни?
– Це дуже правильне рішення. Як не як, це буде окрема структура, окремий вид військ, який буде спеціалізуватись суто на безпілотних та роботизованих системах, знати особливості кожного БПЛА та поглинатись суто у свою роботу. І ніхто їх не буде відволікати на інші завдання, як це буває часто зараз, в тому числі і у нас. Це буде спеціалізація на одному типі, де можна буде реалізувати і ремонт дронів, і збирання та налаштування безпілотників, обкатування, обльотування, підготовку професійних пілотів БПЛА. Надіюсь, що відбір у СБС будуть робити за вміннями, а не так, як є зараз: треба пілота – шукають, хто попався – того й відправляють. Дуже шкода, що до такого рішення «дозріли» аж наприкінці другого року повномасштабної війни… Такі війська потрібно було формувати мінімум рік назад. Але, краще так, ніж ніяк.
– Іване, поясни людям, які трохи вибились з колії, що таке FPV-дрон і що потрібно для його роботи?
– Для роботи FPV-дрона, на відміну від «мавіка», який вже є готовим для використання, потрібен, перш за все, самий дрон, снаряд, які ми або самі виготовляємо, або беремо щось з готового, та акумуляторна батарея. Стандартні дрони-камікадзе зазвичай здатні нести один-півтора кілограми ваги. Вартість деяких FPV-дронів – 12-15 тисяч гривень, вартість акумуляторної батареї – 3-5 тисяч гривень. Це є готовий набір для польоту одноразового використання. Крім цього, потрібна станція для польотів, окуляри, пульти, дисплеї, антени, ретранслятори тощо, що коштує теж чималу суму. Однак, ці речі, якщо вони придбані вдало, є багаторазового використання.
– Коли ви почали активно використовувати саме дрони-камікадзе?
– Вперше на FPV-дронах почав літати досвідчений аеророзвідник 108 батальйону, а нині командир роти ударних БпАК 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Андрій Скібін на позивний Скіба. Він перший пройшов курси професійної підготовки пілотування на FPV. Перші польоти були трохи невдалими, бо у нас не було ні станції, ні спеціального додаткового обладнання для роботи саме з цими безпілотниками. Коли вже з’явилась станція, «камікадзе» почали працювати масово. Ще пів року тому мати до десяти FPV-дронів у роті – було дуже круто.
– У яких масштабах використовуєте їх зараз?
– Буває, що у день можемо використати від 20 до 30 дронів. Якщо є цілі.
– А які основні цілі для FPV-дронів?
– Відколи ми навчились літати на великі відстані, асортимент цілей збільшився. Уражаємо бронетехніку, міномети, евакуаційні машини противника, БК, бліндажі, пункти спостереження та пункти управління ворожими безпілотниками. З «мавіка» проводимо розвідку, встановлюємо цілі, орієнтири і туди відправляємо FPV-дрон. Під час штурмових дій відпрацьовуємо по особовому складі. Підстерігаємо їх під час евакуації, коли можна уразити не тільки тих, хто вже трьохсотий, а й інших противників та вивести з ладу техніку. Під час відбиття ворожих атак вже можемо дозволити собі бити навіть по одному противнику.
– А пілот дронів – це пріоритетна ціль для ворога?
– Звичайно. Пілот дронів-камікадзе спасається тим, що ми вилітаємо з одного місця і туди вже не вертаємось. Аби «не засвітити» свої точки зльоту, робимо це максимально скирто. FPV-дрон відрізняється від «мавіка» ще й тим, що він має аналоговий сигнал. Як ми можемо перехопити їхню картинку, так і вони можуть перехопити нашу. Є вже випадки перехоплення навіть керування FPV-дронами.
– Яку реальну відстань може долати FPV-дрон?
– Найдальше, куди я долітав на даному напрямку фронту – майже 15 кілометрів. Бувало, коли Скіба на нашому попередньому напрямку летів і до 25 кілометрів. Зараз ми працюємо в умовах лісу, а це утруднює роботу безпілотників, бо потрапляючи за крону дерева, сигнал втрачається. А чим вище летить дрон, тим гірша видимість об’єктів на землі, менша точність попадання в ціль. Головним фактором дальності польоту є збереження балансу між вагою снаряда, який несе дрон, та дистанцією, яку необхідно йому подолати. Чим дистанція більша, тим має бути легший снаряд. Чим ближче до переднього краю, тим більшу вагу можна класти. Більш-менш робоча дистанція для «камікадзе» – до десяти кілометрів. Вражаємо все, що можемо дістати. Нещодавно уразили ворожий пункт управління безпілотниками.
– Настільки рентабельним є масове використання дронів-камікадзе?
– На даний час FPV-дрони – це свого роду супер-зброя. Однак, на мою думку, це ненадовго. Противник масово використовує станції РЕБ, встановлює системи захисту на автомобілях. При підльоті 50-100 метрів до захищеної РЕБом техніки керування дроном втрачається і він падає. На жаль, у нас набагато менше таких станцій та засобів РЕБ, які є досить дорого вартісними. Зокрема, саме засобів захисту для автомобілів, на яких хлопці заїздять на позиції під час заміни, доставки БК , води та продуктів харчування на передній край.
– FPV-дрони дуже швидко еволюціонують і вже навчились літати вночі…
– Так, як і ми, так і вони вже почали використовувати дрони-камікадзе, які бачать у сумерках. Все залежить від доцільності цілі. Деякі камери мають можливість працювати в темноті, для їх роботи вистачає місячного світла. Також є «камікадзе» з тепловізійними камерами. Але вони набагато дорожчі. Для дронів, які скидають велику вагу – це доцільно використовувати, для малих снарядів – невигідно.
– Чи був випадок, коли за допомогою FPV-дронів вдалось зупинити ворожий штурм?
– Так, був. Противники якраз готувались до штурму. До наших позицій під’їхала «мотолига» і вони почали розгружатись. Дроном нам вдалось попасти в мотор бронетранспортера, який загорівся. Через кілька хвилин на евакуацію трьохсотих приїхала «буханка» і тільки вони погрузились в УАЗ, я прямим попаданням FPV підпалив його. Штурмувати вже не було кому (сміється).
– Які в тебе відчуття, коли потрапив у ціль?
– Якщо гарна ціль, то і відчуття хороші… Відчуваю радість, що мені вдалось захисти побратимів, які виконують роботу «на нулі». Потрапив FPV-дрон у ціль чи ні можна дізнатись тільки з розвідувального «мавіка». Адже при падінні «камікадзе» картинка зникає.
– Що ще входить у твою відповідальність, окрім польотів?
– У переривах між виїздами на бойові завдання працюю у лабораторії. Моделюю, проєктую, друкую на 3D принтері скиди, хвостовики, снаряди, інші компоненти для роботи безпілотників. Принтери працюють цілодобово. Підготовляю нову партію дронів для наступного бойового завдання, припаюю плати активації, які, до речі, я самостійно розробив для нашого батальйону, тестую FPV, ремонтую «мавіки» тощо. Аби всі наші «пташки» були у повній бойовій готовності завжди. FPV-дрон несе відносно велику вагу вибухівки на собі. І якраз ці плати активації допомагають зберегти життя пілота під час якихось екстрених ситуацій. Це техніка. Краплина води може призвести до короткого замикання і при приєднанні детонатора до дрона, він може спрацювати у руках пілота, що є смертельно небезпечним. Тому потрібно проводити детальну перевірку дрона перед зльотом, при приєднанні снарядів та тестуванні плат активації. В даний час також працюю над проєктуванням моделі власного ретранслятора. Він чіпляється на «мавік», якого піднімають на висоту, звідки він подає сигнал для дронів-камікадзе. Використання ретранслятора дасть можливість збільшить максимально можливу дальність польоту дрона, точність наведення і стабільність зображення під час польоту. Також у переривах між виїздами на позиції треную пілотів-новачків, йду з ними на бойові завдання, поки вони повністю не опанують майстерність управління FPV-дроном в умовах реального бою.
– Останнім часом бачимо дуже багато зборів саме на FPV-дрони. Навіть школярі збирають на цілі рої ударних «пташок». Чи змінився підхід від держави?
– На жаль, поки ні. Забезпечення фронту безпілотниками – як ударними, так і розвідувальними залишається на плечах волонтерів. Надіємось, що держава нарешті налагодить власне масове виробництво дронів, як це зробили наші вороги. Адже дронів на фронті наколи забагато не буває…
– Про артилеристів кажуть, що це – боги війни, про піхотинців – рушійна сила фронту. Як би ти сказав про пілотів безпілотників?
– Мисливці на орків (сміється). Це ті, хто тримають ворога в постійній напрузі.
– Чи є у тебе улюблений вид FPV-дрона, з яким приємно працювати?
– Дрони-камікадзе бувають різних видів і для кожного завдання потрібен дрон тієї чи іншої комплектації. Мій улюблений – це робочий FPV-дрон: взяв і полетів… Але таких немає, бо кожен з них, який приходить до нас, потрібно доукомплектовувати – тими ж платами активації.
– Якими якостями потрібно володіти, аби стати майстерним пілотом FPV-дронів?
– Перш за все – мати бажання. Які б знання та вміння не були у людини, якщо немає бажання працювати, з нього не буде хорошого пілота. Спочатку це азарт, який згодом переростає у майстерність. Розуміння в техніці, знання фізики, розуміння суті роботи FPV. Практика, симулятори, тренувальні польоти в тилу, із навантаження – муляжем снаряда. Тренування, тренування, а вже потім бойові вильоти. До речі, легко освоюються на фронті люди, які колись захоплюються комп’ютерними іграми. У них краще розуміння і вивчення місцевості, вони легше та швидше прив’язуються та орієнтуються по віртуальних картах.
– Чи вистачає на даний момент хороших пілотів дронів-камікадзе?
– Ні, не вистачає. На разі, на пілотів дронів переважно перекваліфіковуються бійці, які до цього часу вже виконували бойові завдання на фронті у складі інших тактичних груп, які виявили бажання освоїти цю сферу. Знаю, що серед новобранців у військо є багато людей, які мають поняття у техніці та електроніці, яких варто було б відразу направляти на курси пілотування дронів. Так у нас було б більше спеціалістів, які б виконували набагато ефективніше роботу. Але через брак кадрів у всіх підрозділах, який зараз відчувається особливо гостро, хлопців направляють туди, де прогалина найбільша… Водночас, у тилу досі є чимало потенційних пілотів БПЛА, знання та вміння яких могли б дуже пригодитись на передовій.
– Часто можна почути від бійців, що FPV-дрони зараз стали ефективнішими за «арту»…
– Жоден вид зброї не може замінити інший. Правильніше сказати, що вони успішно компенсують дефіцит боєприпасів до артилерії та високоточної зброї. Ці залізні «пташки» кардинально змінили театр бойових дій. Перевагу на полі бою має той, хто домінує у небі. Якщо на дроні-камікадзе летить досвідчений пілот, на правильно налаштованому апараті, на правильних частотах і його не заглушать, то це – стовідсоткове попадання у ціль. Деякі пілоти залітають ворожим танкам у люки та у невеличкі ямки, в яких ховаються противники.
– А яке твоє ставлення до так званих «народних FPV-дронів»? Чи варто українцям братись за такі речі?
– В принципі, кожна людина при бажанні може зібрати дрон-камікадзе. Та, на мою думку, це – зайве. Тут є багато нюансів. Найперше – ціна. Той, хто захоче робити самостійно дрони вдома, окрім компонентів самого коптера мусить закупити й інструменти для його виготовлення. Собівартість такого апарата буде складати приблизно 20 тисяч гривень. Натомість у майстернях, які роблять сотні чи тисячі дронів на місяць, які вже мають необхідні інструменти та закуповують комплектуючі великими партіями за оптовими цінами, собівартість вийде 12-15 тисяч гривень. Те саме стосується і якості виготовленого безпілотника… Нехай цим займаються спеціалісти, які вже знають налаштування дронів та мають позитивні відгуки від пілотів БПЛА. А всі інші краще хай допомагають їм донатами.
Інтерв’ю записала Мар’яна Риндич
