Вікнина у селі Озерце має важливе наукове та природоохоронне значення і є особливо привабливою для туристів. Це унікальне карстове озерце — рідкісний природний феномен, що демонструє особливості екосистеми Опілля.
Раніше воно входило до переліку об’єктів природно-заповідного фонду України. Карстова лійка середнього розміру, заповнена чистою водою, має діаметр близько 12 метрів і глибину до 5 метрів. МІСТО побувало у цьому незвичайному місці у рамках престуру, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України.
Озерце створює затишне середовище для сімейного відпочинку — сюди приїжджають родини, щоб провести кілька днів серед природи та відчути, що громада — це простір безпеки, затишку та гостинності.
Нині у селі постійно проживають лише троє людей. Як зазначає голова Дубовецької ТГ Павло Андрусяк, ця територія показує проблему зникнення українських сіл — проблема поруч із нами, і про неї важливо говорити. Саме тому громада намагається вдихнути нове життя в Озерце: створити тут умови для відпочинку, духовного розвитку та творчості.
Також він зазначає, що «тут продають тишу», адже у цьому місці майже немає зв’язку та інтернету, тож кожен може зануритися у спокій і забути про щоденну метушню.
Одним із символів відродження став єдиний в Україні фестиваль усної оповіді, що проходив у селі до повномасштабного вторгнення. Цей проєкт давав людям можливість ділитися спогадами й історіями, повертаючи у ці місця людські голоси.
Сільська рада працює над створенням творчої резиденції: митці та письменники зможуть приїздити, жити тут певний час, працювати над власними творами та залишати щось корисне для громади. Також у майбутньому це місце планують використовувати для ментальної реабілітації, зокрема для воїнів, які потребують тиші та спокою.
Колишній будинок культури стане осередком цих змін. Його планують поступово відновити, зберігаючи автентичність будівлі. Частину приміщень переобладнають на кімнати для відпочинку, іншу — на зал для зустрічей, семінарів і обговорень. Зараз головне завдання — відремонтувати дах, встановити вікна й двері та відновити інтер’єр у стилі 50–60-х років
Попри невелику кількість жителів, громада зберігає традиції: колишні мешканці щороку збираються тут на храмовий празник — 14 вересня (Воздвиження Чесного Хреста Господнього), проводять богослужіння в сторічному храмі. Місцевість бачать не як промисловий центр, а як куточок тиші й роздумів — місце, де кожен знайде душевний спокій і натхнення.
Довідково: слово «вікнина» походить від діалектного «вікно» й означає природний отвір, через який підземні води виходять на поверхню. У Поділлі та Опіллі так називають карстові джерела чи озерця, що утворюються внаслідок провалення порід.
