Іванофранківець Валерій Твердохліб майже 30 років реставрує твори сакрального мистецтва. Переважно — ікони.
Про особливості їхнього відновлення, “золоте” правило реставратора й те, чому важливо ретельно доглядати за сакральними творами навіть у музеї, митець поділився із кореспондентом Суспільного.
“Коли ти відкриваєш оці пам’ятки, які дихають XVI століттям чи XVII… У нас їх не так багато збереглося. Але це важливо, щоб людина, яка прийшла в храм чи в музей, побачила пам’ятку того періоду, коли вона творилася”, — розповідає Валерій Твердохліб.
Митець працює у старій майстерні на площі Шептицького. Зараз майстер відновлює твір XVIII ст. “Пророки”. Колись ікона прикрашала храм на Івано-Франківщині.
“Ікона, як ви бачите, написана на дошці. Це — деревина. Потім робився левкас. Він наносився на дошку і потім вже — живописне тло. В цьому випадку — це олійний живопис, а також — золото. Ось ця вся рама різьблена була вкрита сусальним золотом на полімент. У цьому випадку йдуть великі лущення, тому ми мусимо спочатку укріпити ці фрагменти, а потім проводити навіть наступні маніпуляції”, — каже майстер.
Реставрація кожної ікони починається з дослідження.
“Ти маєш розуміти, чи це — олійний живопис, чи — темперний живопис, чи це — пастель, акварель. Якими плівками вона покривалася, які клейові з’єднувальні були, з чого був левкас зроблений”, — говорить Валерій Твердохліб.
Іноді для роботи потрібні додаткові перевірки, наприклад, рентген. Іноді необхідна й дезінсекція. Далі майстер знежирює ділянки, які реставруватиме, аби нанести клей.
Опісля за допомогою каутера укріплює фрагменти ікони або накладає профілактичні заклейки чи прасує. Зрештою усе залежить від твору і складності пошкоджень.
Валерій Твердохліб каже, що важливо точно скласти всі “пазли”, аби зберегти іконографію.
“Там, де є здогадки, там закінчується реставрація. Реставрація — це фактичне відтворення пам’ятки, артефакту, розумієте? І “золоте” правило реставрації — не зашкодь. Ти не маєш права зашкодити пам’ятці, ти можеш тільки її зберегти. Наслідки — непоправні. Реставрація — це така штука, що, якщо ти неправильно зробив щось — ти втратив”, — каже Валерій Твердохліб.
Частина ікон, які “вилікував” майстер, експонується у краєзнавчому музеї Франківська.
Є тут і робота, над якою майстер працював найдовше, — понад два роки — ікона “Св. Миколая з житієм” XVII ст.
“Так сталося, що коли її привезли, вона стояла так біля стіни, і якби її хтось зачепив ногою, ви б зараз її не побачили просто, тому що все б обсипалося, — розповідає Валерій Твердохліб. — Тут найбільше проблема, що лик, коли вже під час реставрації дослідили, повністю в механічний спосіб знищений. Його просто зішкребли”.
У залах, де представлені відреставровані твори, треба контролювати температуру і вологість, бо більшість ікон тут — старенькі й “примхливі”, їм потрібен догляд.
“До мене звертаються як до фахівця вже після того, коли щось знищили здебільшого, або перемальована ікона. Особливо у наших церквах — просто “космос”. Настільки багато пам’яток просто перемальованих свого часу, знищених. Люди не розуміють. А під низом, під цими записами — справжні перли ми знаходимо”, — говорить Валерій Твердохліб.
