Жителі практично кожного населеного пункту на Рогатинщині у важкий час повномасштабної російсько-української війни допомагають нашим Захисникам долати велике зло, яке принесла на українську землю путінська орда. Сьогодні, шановні читачі, розповімо вам про добрі вчинки мешканців села Васючина.
Днями до нас в офіс «Голосу Опілля» завітав волонтер Іван Зобків із м. Бурштина. Із нашим земляком, батьківське коріння якого проросло на тутешніх теренах (мама п. Івана – з Вільхової, а батько – з Бахманки), ми знайомі ще з часів початку проведення бойових дій на сході нашої держави. Власне, з 2014 року Іван Зобків разом з ідейно вмотивованою командою хлопців та дівчат у складі УДА Прикарпаття допомагають нашим бійцям на передовій, доставляючи за їхніми запитами необхідне безпосередньо на різні напрямки фронту, зокрема, найбільше – добровольчим військовим формуванням, які все ж іще сьогодні є в такому статусі і не перебувають на державному забезпеченні, а також військовим ЗСУ.
Через свого друга й кума світлої пам»яті Володимира Кізана, який героїчно загинув під час російсько-української війни, І.Зобків минулими роками познайомився з вихідцем зі с.Васючина, який живе в м.Дніпрі, волонтером Степаном Левицьким. Об»єднавши зусилля, почали діяти разом. Неодноразово мешканці Васючина допомагали армійцям продуктами, домашніми смаколиками. А одного разу, зателефонувавши до волонтера Івана Зобківа, сказали, що зібрані з коляди кошти хочуть віддати на ЗСУ. Це був січень 2023 року. Тоді за поофірувані людьми 84,6 тис грн придбали вельми необхідний для армійців квадрокоптер, а Степан Левицький відвіз його хлопцям на «нуль».
Морські піхотинці навіть записали подячне відео васючинцям за ті «очі» (Мавік 3), які їм «дуже-дуже потрібні для того, щоби вчасно виявляти позиції, склади, диверсійні групи ворога, наводити, корегувати вогонь нашої артилерії, а також скидати самим «сюрпризи» окупантам».
- Дозвольте через народну газету Рогатинщини подякувати релігійній
громаді УГКЦ с.Васючин за їхню доброчинність. Ця порівняно невелика за чисельністю християнська спільнота може слугувати гідним для наслідування прикладом іншим релігійним громадам як потрібно підтримувати Українське військо. Керівник громади отець Ярослав Ілюк – хороша людина, що вміє згуртувати людей і є тим добрим пастирем, який веде вівці за собою, – розповідає І.Зобків та додає: лік добрих справ цієї громади для наближення Української Перемоги день у день тільки примножується.
Ось і нещодавно, коли ми вперше святкували Різдво Христове за Новоюліанським календарем, мешканці Васючина запросили до себе Вертеп «Незламне Різдво».
- У мене давно була мрія організувати Вертеп за участі дорослих, –
ділиться з нами І.Зобків. – Спільно з працівниками Будинку культури с.Задністрянське, куди я одружений, ця мрія втілилася в життя. З активістами і громадою ми створили дорослий Вертеп «Незламне Різдво», побувавши з ним у багатьох населених пунктах, зокрема в Івано-Франківську, Галичі, Бурштині, а також на підприємствах Прикарпаття. Це дійство української тематики, з українськими героями, на сучасний лад, щоб показати як наш народ святкує Різдво Христове в роки війни. Аби його побачити у свято Хрещення Господнього, васючинська громада дружно зібралася в місцевому храмі. Така велика кількість вірян, що прийшли подивитися вертепне дійство, приємно нас подивувала. Тоді люди пожертвували на благочинну справу близько 34 тис грн.
Скарбник релігійної громади церкви УГКЦ Покрови Пресвятої Богородиці с. Васючин Ганна Левицька, яка ось уже 15 років сумлінно виконує цю важливу в громаді функцію, каже, що, порадившись із їхнім священиком, вирішили додати до цієї суми кошти з коляди, щедрівки та частину фінансів із церковної каси, щоби придбати нашим хлопцям на війні найбільш необхідне їм натепер. А це купольний РЕБ – прилад радіоелектронної боротьби, вартість якого з пересиланням 80,8 тис грн.
- Мене це дуже шокувало, що парафіяни церкви невеликого села
вдруге згодилися оплатити таку немалу суму. Направду, є одиниці населених пунктів у нашій області, мешканці яких, добре розуміючи, що відбувається на фронті, віддають гроші для Українського війська, а не залишають в основному на потреби храму. Безперечно, церква потрібна, але якщо ми зараз не об»єднаємося, не згуртуємося, не будемо допомагати нашим хлопцям речами, які, передусім, необхідні і безпосередньо рятують життя військових, то може статися велика біда, – відверто каже волонтер.
Тим паче, спілкуючись безпосередньо з військовими під час поїздок у зону проведення бойових дій, Іван Зобків безліч разів переконався, що Захисники по-особливому цінують народну підтримку, дорожать нею, усвідомлюючи, що вони на правильному шляху та дійсно потрібні. І саме тому прості люди стараються всіма силами їм допомагати.
Волонтер закликає всіх людей доброї волі об’єднатися для спільної Перемоги, не слухаючи різні політичні інформаційні вкиди, що, мовляв, усе погано, бо там крадуть, зловживають… Це війна. Можливо, хтось на чомусь заробляє, але аж ніяк не пересічні громадяни, а у верхах. Так було і раніше, зокрема в роки Першої та Другої світових воєн.
Однак хлопці в окопах тримаються на нас із вами. Тому маємо бути національно свідомими та згуртованими українцями.
Задонатити для підтримки наших Захисників можна будь-яким зручним способом:
1.ПриватБанк 4731219619308137 2.https://send.monobank.ua/jar/8t6WPSFauL 3. PayPal: [email protected] (Nataliia Medvid).
Велика роль тут належить священикам, які покликані заохочувати людей до благочинної справи і робити все можливе для спільної Перемоги.
- Вважаю, що сьогодні релігійним громадам треба відмовитися від
ремонтів, інших господарських робіт, бо це не на часі. Нині важлива – духовна і матеріальна підтримка наших хлопців, а все решту буде після закінчення війни, – говорить І.Зобків.- Якщо ми не будемо всіма силами допомагати українським армійцям, як, наприклад, це є у с. Васючині і до них почасти підтягується і сусідня Вільхова , мешканці якої також жертвують на потреби військових, то ворог прийде сюди, на місцеві терени. І тоді, не дай Боже, може повторитися сумна історія з минулого століття, коли совіти перетворювали храми на музеї, склади тощо. Тому громади мають все робити спільно для того, щоб перемогти ворога, щоб фронт і тил були єдиним цілим.
Дуже позитивно оцінює роль релігійної громади УГКЦ с.Васючина в підтримці Українського війська її очільник священик о.Ярослав Ілюк. Більшість тутешніх мешканців – люди старшого віку, на пенсії, з невеликими статками, але всіма силами стараються допомогти, не бути осторонь. Тому кожна збірка, яка в них відбувається, доволі результативна.
- Усі розуміють у цей трудний час, що треба вкладати в наше майбутнє, –
говорить священнослужитель. – Не знаємо, що буде завтра, але точно знаємо: якщо б не допомога простих людей, не волонтерська діяльність і не неодноразові збірки для армії, то невідомо, чи те завтра б настало. Тому як практикуючі християни допомагаємо чим можемо.
Звісно, у нас було дуже багато планів у громаді: відновлюємо катехитичний клас, є немало господарських робіт біля церкви, яку перекрили заново, потрібен також зовнішній ремонт святині. Однак усі ці завдання ми відклали до часу, коли закінчиться війна, все буде добре, хлопці повернуться додому. Деякі з наших васючинських майстрів, котрі відновлювали храм і церковну резиденцію, також воюють на фронті. Зараз основне питання – допомога нашим бійцям. Невелику суму коштів ми залишили на потреби громади, а всі решта плани реалізовуватимемо у майбутньому.
Священик акцентує особливу увагу на важливості молитовної підтримки українських армійців, стверджуючи, що в їхній громаді вона в повноті великій. Завжди, коли проводять Богослужіння за мир, за наших воїнів, то в місцевому храмі багатолюдно. Усі розуміють, що біда в країні і треба молитися. Зі свого боку, хлопці-військові, що повертаються на ротацію чи відпустку, кажуть: вони цю молитву повсякчас відчувають, бо слугує їм захистом від смертельної небезпеки на трудних фронтових дорогах.
Ольга КОНОПАДА
(Народна газета Рогатинщини «ГОЛОС ОПІЛЛЯ», 9 лютого 2024 р., №6).
