18-річним Петро Яблінчук став учасником АТО/ООС. 24 лютого 2022 року прикарпатець добровольцем пішов на фронт. Служив танкістом у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Як складається життя військового зараз, боєць розповів кореспондентці Суспільного, передає Правда.іф.
У 2014 році Петрові Яблінчуку, якому на той час виповнилося 18 років, прийшла повістка на строкову службу в армії. Хлопець пройшов військовий вишкіл. У червні його батальйон вирушив на схід України, в зону АТО/ООС.
11 липня 2014 року у селі Зеленопілля Луганської області 24 механізовану бригаду, де служив Петро Яблінчук, “накрили” бойовики з установок залпового вогню “Град”. Петро дивом вижив. Каже: було складно, бо довго не було евакуації.
“Пів п’ята ранку, просто з неба почали сипатися снаряди. Це вже потім, як виявилося, нас накрили “градами” з території Росії. Це був хаос, повна паніка, море крові й гори кісток. На жаль, там багато загинуло людей”, — розповідає Петро Яблінчук.
Боєць каже: їх врятувало те, що один з побратимів випустив сигнальну ракету, яку побачив пілот гвинтокрила.
“Вертоліт приземлився. Сказали: якщо я можу сидіти, то мене евакуюють, якщо лежачий – то ні, бо вертоліт був заповнений лежачими хлопцями з інших позицій”, — пригадує військовий.
Через поранення Петра Яблінчука на місяць відправили додому. Після реабілітації він повернувся до своїх побратимів і воював у зоні АТО/ООС ще два роки.
Друге поранення боєць отримав під час повномасштабного вторгнення – 10 березня 2022 року в місті Малин Житомирської області. Військовий каже: підвела техніка.
“Десь нас засік дрон. Це вже — як одна з версій. І накрила авіація. Уламками, які потрапили в машину, зачепило мене”, – згадує Петро Яблінчук.
Першу домедичну допомогу пораненому надали побратими, вони допомогли евакуювати Петра з поля бою. Лікар у Малині глянув на ногу бійця і сказав: “Ампутувати вище коліна”.
“Двоє чоловіків, пам’ятаю, зайшли у формі в операційну без халатів. Я попросив, щоб мені не ампутували ногу. Він сказав, щоб я був спокійним: “Я тебе образити не дам”.
Петро Яблінчук каже, що ногу йому врятували в Івано-Франківській центральній міській лікарні. Ногу складали по частинах, пересаджували шкіру.
Реабілітологи у столиці Латвії Ризі допомогли бійцю почати ходити.
Петро зізнається:
“У Ризі просив ампутувати ногу, але це — через втому. Адже в лікарнях – з березня. У Ригу я потрапив у серпні. Не був вдома. Увесь час – лікарня, лікарня. А тут — ще й чужа країна”.
Наразі реабілітація Петра Яблінчука продовжується у рідній Коломиї.
