18-річним Петро Яблінчук став учасником АТО/ООС. 24 лютого 2022 року прикарпатець добровольцем пішов на фронт. Служив танкістом у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”.
Як складається життя військового зараз, боєць розповів кореспондентці Суспільного, передає Правда.іф.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
У 2014 році Петрові Яблінчуку, якому на той час виповнилося 18 років, прийшла повістка на строкову службу в армії. Хлопець пройшов військовий вишкіл. У червні його батальйон вирушив на схід України, в зону АТО/ООС.
11 липня 2014 року у селі Зеленопілля Луганської області 24 механізовану бригаду, де служив Петро Яблінчук, “накрили” бойовики з установок залпового вогню “Град”. Петро дивом вижив. Каже: було складно, бо довго не було евакуації.
“Пів п’ята ранку, просто з неба почали сипатися снаряди. Це вже потім, як виявилося, нас накрили “градами” з території Росії. Це був хаос, повна паніка, море крові й гори кісток. На жаль, там багато загинуло людей”, — розповідає Петро Яблінчук.
Боєць каже: їх врятувало те, що один з побратимів випустив сигнальну ракету, яку побачив пілот гвинтокрила.
“Вертоліт приземлився. Сказали: якщо я можу сидіти, то мене евакуюють, якщо лежачий – то ні, бо вертоліт був заповнений лежачими хлопцями з інших позицій”, — пригадує військовий.
Через поранення Петра Яблінчука на місяць відправили додому. Після реабілітації він повернувся до своїх побратимів і воював у зоні АТО/ООС ще два роки.
Друге поранення боєць отримав під час повномасштабного вторгнення – 10 березня 2022 року в місті Малин Житомирської області. Військовий каже: підвела техніка.
“Десь нас засік дрон. Це вже — як одна з версій. І накрила авіація. Уламками, які потрапили в машину, зачепило мене”, – згадує Петро Яблінчук.
Першу домедичну допомогу пораненому надали побратими, вони допомогли евакуювати Петра з поля бою. Лікар у Малині глянув на ногу бійця і сказав: “Ампутувати вище коліна”.
“Двоє чоловіків, пам’ятаю, зайшли у формі в операційну без халатів. Я попросив, щоб мені не ампутували ногу. Він сказав, щоб я був спокійним: “Я тебе образити не дам”.
Петро Яблінчук каже, що ногу йому врятували в Івано-Франківській центральній міській лікарні. Ногу складали по частинах, пересаджували шкіру.
Реабілітологи у столиці Латвії Ризі допомогли бійцю почати ходити.
Петро зізнається:
“У Ризі просив ампутувати ногу, але це — через втому. Адже в лікарнях – з березня. У Ригу я потрапив у серпні. Не був вдома. Увесь час – лікарня, лікарня. А тут — ще й чужа країна”.
Наразі реабілітація Петра Яблінчука продовжується у рідній Коломиї.
