26 жовтня о 23:00 на телеканалі “1+1 Україна” стартує “Аргумент кіно” – унікальний проєкт, що присвячений національному кінематографу.
У оновленому форматі йтиметься як про класичні українські стрічки, що стали культурною спадщиною, так і про сучасні фільми, які здобули міжнародне визнання та популярність.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
Перший випуск оновленої програми буде присвячений культовому фільму режисера Сергія Параджанова – “Тіні забутих предків“. У розмові з Гордєєвим кінокритик Андрій Алферов розповів, як Параджанов створив моду на українське завдяки картині та як став класиком світового кінематографа.
Знімання фільму “Тіні забутих предків”, які тривали майже рік, відбувалися в селі Жаб’є і околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області.
“Параджанов привіз із Криворівні таку кількість вишиванок, предметів гуцульського побуту, що тодішні гіпстери, параджанівське оточення, тодішня богема, вони почали це носити і запроваджувати як тренд – всі ці незвичні каптурики, кожушки. Цей тренд і досі триває, і привертає до себе увагу”, – каже Алферов.
Після прем’єри 1965 року радянська влада поставила фільм “на полицю”. Сам Сергій Параджанов зазнав переслідувань, а потім був заарештований за сфабрикованими звинуваченнями.
Кінокритик розповідає, що Сергій Параджанов був такою людиною, яка в усьому бачила красу. Коли режисер був засуджений на п’ять років і відбував покарання в колонії в Луганській області, навіть там він займався творчістю і шукав прекрасне.
“Єдиний музей Параджанова у світі – це музей в колонії в Луганській області, де митець відбував покарання. Він справив таке враження на начальника цієї зони, що той потім створив невеличкий музей. Параджанов навіть їх навчив бачити красу! Спочатку ув’язненні казали, що він несповна розуму, збирає якесь сміття в токарному цеху, а потім почали його поважати. Режисер навіть в цьому побутовому смітті бачив красу”, – каже кінокритик.
Дивіться “Тіні забутих предків”, який входить до золотого фонду світового кінематографа, 26 жовтня о 23:00 на телеканалі “1+1 Україна”.
Поки що ж пропонуємо дізнатися цікаві факти про фільм “Тіні забутих предків”:
- На роль Івана Палійчука уже був затверджений московський актор Геннадій Юхтін. Параджанов погодився влаштувати для Миколайчука проби лише з поваги до його вчителя, режисера Віктора Івченка, і думав навіть не марнувати на нього плівки. Миколайчук підозрював, що його не сприймають серйозно. Він заговорив, а потім помолився, перехрестився. Оператора Юрія Іллєнка це дуже здивувало – він зрозумів, що Іван справді відчуває людей, чию історію розповідатимуть “Тіні”.
- Лариса Кадочникова, яка у фільмі була Марічкою, грала на той момент в московському театрі “Соврєменнік”. Але зустріч з Юрієм Іллєнком, який був оператором на “Тінях” змінила її життя. Вона переїжджає до України назавжди і стає українською акторкою.
- “Тіні забутих предків” стали доленосним фільмом для багатьох зі знімального майданчика. Параджанов після виходу цієї стрічки отримав всесвітню славу і визнання. В Іллєнка, який багато років прожив у Сибіру, вчився у Москві, знайомство з Миколайчуком і знімання у гуцульському селі “змусили запрацювати українську генетичну пам’ять”. Кадочникова, акторка московського театру “Соврємєннік”, стала українською артисткою. Мирослав Скорик прославився, а творчий шлях Миколайчука визначив саме цей фільм.
- Основне місце знімань – обійстя Палійчуків – знайшли в Криворівні. То була справжня гуцульська гражда. Там жила ґаздиня, столітня Параска Харук, що в юності товаришувала з Іваном Франком.
- Фільм вийшов українською мовою і не був дубльований російською, що було для того часу майже нечуваним. У закордонному прокаті його також не дублювали.
- Під час прем’єри фільму у київському кінотеатрі “Україна” 4 вересня 1965 року літературний критик Іван Дзюба зі сцени, аспірант-літературознавець Василь Стус і журналіст В’ячеслав Чорновіл в залі закликали підвестися на знак протестів проти арештів українських інтелектуалів, які відбулися влітку 1965 року. Під листом протесту підписалося 140 присутніх.
