В Івано-Франківську нагородили дипломантів і лавреатів Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника. Журі визначило переможців з-поміж майже пів сотні учасників з різних регіонів України та з-за кордону.
Чим особливий цьогорічний, вже четвертий конкурс, і хто здобув гран-прі, читайте у матеріалі Суспільного.
Співорганізаторка конкурсу й членкиня журі, письменниця Марія Вайно розповіла, що вони отримували тексти від авторів з Івано-Франківщини, Закарпаття, Тернопільщини, Львова, Волині, Вінниці, Києва, Черкас, а також з Естонії та Молдови. Учасники — від студентів, бібліотекарів і науковців до лікарів, військових і волонтерів. Їхніх імен, каже Марія Вайно, під час визначення дипломантів і переможців журі не знало.
“Я дуже радію. Тішуся цим конкурсом більше, ніж своїми здобутками. Тому що є люди, які кажуть, що воно дає щось, якусь таку підтримку. А мені приємно їх бачити й, головне, — читати. Я пам’ятаю учасників за творами, не за прізвищами”, — говорить співорганізаторка конкурсу.
Окрім Марії Вайно, кращі тексти з-поміж надісланих обирали також літературний критик Євген Баран і доцентка Карпатського національного університету Марта Хороб. Журі визначило 10 лавреатів і 15 дипломантів. Двоє авторів отримали окремі відзнаки — дипломи спеціального зразка й відзнаку “Заохочувальне письмо”.
Вперше в історії конкурсу присудили гран-прі. Його здобув автор з Івано-Франківська Богдан Гасюк за драматичний образок “На вінках”. Це — розповідь про покутську весільну традицію з його рідного села Олеша. За основу він взяв родову історію.
“Цей текст базований на житті моєї баби, її біографії. Вінкоплетільницею або, як у нас казали, “свашкою” вона була понад 50 років. Її мама так само “свашкувала”. Тому це для мене має певне родинне відлуння. Власне, про всі обряди й традиції я знаю від баби”, — ділиться Богдан Гасюк.
Перемогу в конкурсі малих прозових форм імені Василя Стефаника він присвятив своєму роду.
“Кожен диплом привожу до себе в село. Це — про вдячність тим людям, завдяки яким я великою мірою формувався, які мене виховували, які прищепили дуже багато любові до різних варіацій народної спадщини. Тому найперше — про родову пам’ять. Ну і друге – Стефаник. Тяглість із письменником “однієї групи крові”, який теж — із Покуття”, — розповів Богдан Гасюк.
Голова журі, літературний критик Євген Баран сказав, що найбільше в тексті переможця його вразила мова.
“Настільки багата мова, настільки колоритна, настільки все в міру там подано. Це — справді талановитий твір. В інших авторів — проза так само добротного рівня. Є і тематичне різноманіття: від гумору й сатири до серйозних драматичних сьогоденних тем. Автори — від початківців до людей зі стажем, письменників. Це — прекрасно, дуже добре, що цей конкурс триває”, — сказав Євген Баран.
Учасники конкурсу отримали дипломи. Їхні твори надрукували в альманасі “Імпресія 2025”.
