14 листопада в Івано-Франківську відбулася презентація книги «Квітки. Велика книга про хатні розписи» від творчого колективу «Old khata project» Світлани Ославської та Анни Ільченко. Зі слів Світлани Ославської, на сьогодні — це найбільше друковане зібрання матеріалів про вже втрачене явище української культури — традиційні настінні розписи селянських хат. У виданні містяться ілюстрації, які команда збирала упродовж трьох років.
Також у книзі можна знайти інформацію про художниць і біографії науковців, репресованих радянською владою за дослідження цього явища, пише Суспільне.
Традиція прикрашати житло розписами існувала не у всій Україні, а саме в тих регіонах, де переважали хати-мазанки.
Жінки розмальовували квітами простір біля вікон і дверей, а також печі й комини.
Презентація видання «Квітки́. Велика книга про хатні розписи», Івано-Франківськ, 14 листопада 2026 року. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Ми називаємо це “глиняним поясом” України. Насамперед — це Наддніпрянщина, Слобожанщина, Центральна Україна. Найбільше зафіксовано розписів на Поділлі, у Причорномор’ї — Бессарабії та Одещині. Там це були непоодинокі випадки, що десь в одному селі чи у двох було кілька розписів. Там це була мода», — говорить Анна Ільченко.
Анна Ільченко та Світлана Ославська. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
У 1920-х роках це явище вже поступово згасало, і щоб зберегти пам’ять про настінні розписи, дослідники почали документувати їх. Відтак авторкам вдалося відшукати в архівах і музейних сховищах кольорові замальовки, копії літографій та чорно-білі фото, які показують, як ці малюнки існували в інтер’єрах, розповідає Світлана Ославська. З її слів, окремий пласт книги присвячений цим дослідникам.
Презентація видання «Квітки́. Велика книга про хатні розписи», Івано-Франківськ, 14 листопада 2026 року. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«Доля більшості з них не склалася добре. Молодих дослідниць і вже знаних дослідників так чи інакше торкнулися репресії. Серед тих, хто займався цією темою, небагато залишилося в науці й залишилося живими. Когось заслали в табори, когось розстріляли. Здавалось би: абсолютно неполітичне, неідеологічне, ну — квітки на стінах… Але цих людей звинувачували у шпигунстві або буржуазному націоналізмі», — говорить Світлана Ославська.
Світлана Ославська. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
На запитання із залу про те, чи можливе повторне відродження традиції та її модерний ребрендинг, Анна Ільченко відповіла так:
«З нашої практики ми бачимо, як багато людей хоче використовувати ці розписи: перемальовувати або створювати власні дизайни на основі цього. Зараз є оця тенденція: купити хату в селі й самостійно її розмалювати. Ми хочемо більше дізнаватися про своє коріння, відновлювати своє. Я не думаю, що хатні розписи стануть таким великим явищем як на початку минулого століття, але те, що зараз воно дає якесь натхнення, і люди тішаться цим — це дуже гарно».
Презентація видання «Квітки́. Велика книга про хатні розписи», Івано-Франківськ, 14 листопада 2026 року. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
За словами авторок, вони продовжать збір архівних матеріалів про настінні розписи, втім поки не вирішили, у якому форматі поширюватимуть нові напрацювання.
Презентація видання «Квітки́. Велика книга про хатні розписи», Івано-Франківськ, 14 листопада 2026 року. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
Презентація видання «Квітки́. Велика книга про хатні розписи», Івано-Франківськ, 14 листопада 2026 року. Суспільне Івано-Франківськ/Назар Вінтонюк
«У мене досі є емоційний зв’язок із цією темою. Я думаю, що ми будемо продовжувати збирати. Не впевнена, що найближчим часом будемо робити другу едицію, але ми точно будемо збільшувати цей архів, бо насправді в якомусь сенсі це явище зараз трохи упосліджене», — сказала Анна Ільченко.
