В Івано-Франківську на перехресті вулиць Вовчинецької та Надрічної пройшла акція «Не мовчи! Полон вбиває».
Понад сотня людей — рідні військовополонених та безвісти зниклих — вийшли нагадати про тих, хто досі не повернувся додому, повідомила кореспондентка Суспільного.
Учасники акції стояли на чотирьох боках перехрестя. Вони тримали плакати із закликами звільнити полонених, українські прапори, на яких зображені обличчя їхніх рідних, та прапори військових бригад. Водії автомобілів, які проїжджали повз, сигналили на знак підтримки.
Організаторка акції, дружина військовослужбовця полку «Азов», який п’ятий рік поспіль перебуває у російському полоні, Лілія Гуртовська каже: захід провели, щоб нагадати про військовополонених та безвісти зниклих і привернути увагу до умов, у яких перебувають люди в російській неволі.
«Ми вирішили вкотре нагадати, що наші рідні перебувають у полоні. Про те, що статус військовополоненого — це не просто статус. За словом “полон” криється дуже багато жахів. Це — катування, “прийомки”, обмеження медицини, голод, холод», — говорить Лілія Гуртовська.Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
За її словами, серед учасників акцій — дедалі більше рідних безвісти зниклих військовослужбовців.
«Це — найболючіша категорія. Їм найважче, бо вони не знають, де їхні рідні взагалі, чи вони живі, чи вони загинули. Вони не мають місця, куди прийти, вшанувати їхню пам’ять», — каже Лілія Гуртовська.
Серед учасників акції — дружина безвісти зниклого військовослужбовця 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Миколи Важинського.
Жінка розповідає, що її чоловік зник безвісти у квітні 2026 року під час бойового завдання. Відтоді родина самостійно шукає будь-яку інформацію про нього та регулярно долучається до таких акцій.
«Цими акціями передусім ми нагадуємо і собі, і людям, що потрібен розголос. Тому що, коли ми будемо всі мовчати, звісно, що воно затихає. Люди виходять на акції, щоб вилити свій біль, виговоритися, заявити про себе і нагадувати всім про це», — говорить Світлана Важинська.
Долучилася до акції і дружина безвісти зниклого військовослужбовця Національної гвардії України Михайла Андрійчака. З її слів, чоловік зник безвісти 26 березня 2025 року у Покровському районі Донецької області. Жінка каже, що упродовж сімнадцяти місяців приходить на акції, щоб нагадувати про безвісти зниклих військових та їхні родини.
«Група разом із моїм чоловіком заходила в село і пропала. І вже сімнадцятий місяць ми живемо в очікуванні, у надії, у вірі. Я, напевно, одна з тих, хто досі вірить, що він живий. Бо пішло троє — і всі зникли. Немає жодного. Тому ми стоїмо за своїх чоловіків, за своїх рідних. Ми хочемо, щоб про безвісти зниклих пам’ятали, щоб нагадували про цю проблему, яка з кожним днем стає все більшою. Родин безвісти зниклих стає дедалі більше, а результатів щодо обмінів — дуже мало», — каже Леся Андрійчак.
За словами організаторки Лілії Гуртовської, такі акції в Івано-Франківську проводять двічі на місяць. Подібні заходи відбуваються і в інших містах України.
