У Франківську відбулася акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти захисників України ФОТОРЕПОРТАЖ

14 червня біля Івано-Франківського музично-драматичного театру імені Івана Франка відбулася акція-нагадування про військовополонених Маріупольського гарнізону, бійців полку «Азов», зниклих безвісти та всіх українських бранців, що перебувають у російській неволі.

Захід став фінальним акордом благодійної мистецько-документальної фотовиставки «Горизонти надії», яка впродовж десяти днів з 5 по 14 червня приймала відвідувачів у серці Прикарпаття, пише Правда ІФ

Виставка присвячена захисникам, які не повернулися додому, та жінкам, що продовжують чекати на своїх рідних, всупереч часу, невизначеності й болю. Ініціаторкою проєкту стала Ірина Таранова — мати зниклого безвісти бійця та представниця громадської організації «Жінки роду». На Прикарпатті співорганізаторкою виступила Марія Максімко, чий син дістався до заблокованої «Азовсталі» на гелікоптері й досі вважається зниклим безвісти.

Під час урочистого закриття виставки рідні полонених та зниклих захисників відкрито озвучили проблеми, з якими щодня стикаються їхні сім’ї. Найбільш болючою залишається катастрофічно низька частка бійців «Азову» серед тих, кого повертають у рамках обмінів.

Про це з гіркотою й рішучістю сказала Лілія Гуртовська — громадська діячка, дружина полоненого азовця Миколи Гуртовського:

«Судячи з усіх обмінів, менше одного відсотка повертають бійців “Азову”. Їх або один-два в обміні, або зовсім немає. Хочемо нагадати владі і всій міжнародній спільноті, що бійці “Азову” не вийшли з піднятими руками, вони вийшли за наказом і заслужили повернення додому. Особливо після років катувань і неволі».

Слова Лілії це не лише особистий біль, а голос сотень родин, які роками живуть у невідомості. Акція біля Франківського театру мала на меті привернути увагу громади, влади та міжнародних партнерів до долі тих, кого системно залишають поза обмінами.