В Івано-Франківську відбувся передпоказ еротичного трилера «Всі відтінки спокуси» за участі команди фільму. Сюжет стрічки ґрунтується на реальній історії засновника гасової лампи Йогана Зега. У фільмі — психологічні моменти, драма та еротика.
Команда переконує: жоден глядач після перегляду не залишиться байдужим. Адже одні пишуть, що це «жах-жахливий», а інші вважають стрічку найгеніальнішим і найкрасивішим фільмом, який знімали в Україні, повідомляє “Галицький кореспондент”.
«Я б назвала наше кіно артмейнстримом, де треба розгледіти сенси й почути ті меседжі, які ми хотіли донести, — ділиться головна акторка та продюсерка стрічки Олена Лавринюк. — Це еротичний трилер, але водночас і психологічна драма».
Також Лавринюк зізналася, що після завершення зйомок ще два тижні не могла вийти з цього стану, адже її героїня у фільмі проходить через серйозні психологічні випробування й багато страждає. У стрічці вона перебуває у безвиході, і через таке емоційне занурення акторці снилися кошмари.
«Коли ми починали створювати цю історію, то відштовхувалися від постаті Йогана Зега, — розповідає Олена Лавринюк. — Нам було важливо підняти історичну тему й розповісти про маловідомого українця. Якщо після перегляду люди загуглять, хто такий Йоган Зег, — наша місія вдалася. Адже фільм художній. Але мені здається, що через масову культуру легше донести інформацію до ширшої аудиторії».
Партнером Олени Лавринюк у фільмі став співак Володимир Дантес — для нього це дебютна роль. Він зізнався, що ретельно готувався до зйомок і детально пропрацьовував кожну сцену разом із партнерками.
«Мені складно оцінювати себе, — каже Дантес, — але я задоволений фільмом: акторами, ракурсами, костюмами, художніми прийомами й тими речами, які зараз якраз викликають суперечки. Бо творчість — це і є суперечка. Ти маєш провокувати розмову, оцінки, дискусію. Саме тому ми залишили татуювання, костюми, зачіски, які не зовсім властиві епосі. Ми показали той час, але з сучасного погляду».
На його думку, сьогодні будь-яке якісне кіно є актуальним, особливо з огляду на наш комплекс меншовартості. Адже ми часто не звертаємо уваги на українське. А саме увага зараз найбільше потрібна нашому кіно.
