Уже пів року в центрі Івано-Франківська стоїть контейнер-серце. За цей час у нього встигли назбирати понад пів тонни пластикових кришечок.
Їх активісти з ГО «Гірський рятувальний центр» в рамках ініціативи EcoREactive переробляють у різнокольорові лавки. Недавно кілька десятків таких лавок поставили в укриттях ліцею № 20, пише Репортер.
Лавки в укриття
Ліцей № 20 у мікрорайоні Софіївка цього вересня розпочав навчання в очній формі для усіх школярів. Традиційно набрали чотири перші класи. Усі діти навчаються в одну зміну. Це вдалося зробити завдяки оновленим укриттям, які вміщують усіх учнів, учителів і працівників – майже 1400 людей. Гроші на них школа отримала завдяки гранту.
Наш проєкт виграв на «Бюджеті участі», тож вдалося зробити ремонти у двох уже наявних укриттях та облаштувати ще одне, – розповідає директор ліцею Дмитро Скиданчук. – Нове укриття – виключно для учнів і вчителів молодших класів. Там поміщається 600 людей. Укриття прикрасили малюнками, поставили проєктор – дітям дуже подобається.
У сховищах – багато лавочок, на стінах великі малюнки випускників. За словами Дмитра Скиданчука, лавки з кольоровими пластинами, виготовленими з переробленого пластику, не лише гарні, але й міцні. Поки що ліцей отримав тільки частину лавочок, які замовив на локомотиворемонтному заводі (ЛРЗ). Зараз очікують решту.
Як розповідає координаторка ініціативи з переробки пластику EcoReactive Наталія Гасюк, вони давно співпрацюють із ЛРЗ, бо саме там розташована майстерня. Тож вирішили допомогти заводу із замовленням – зробити пластини для лавок з переробленого пластику. Основу для меблів виготовляють на заводі.
Ці лавки у підвалах не будуть сиріти. Діти їх не поламають, граючись, бо вони міцні. А комбінація різнокольорових плит виглядає дуже гарно, – каже Наталія Гасюк. – Це перше замовлення для одного з франківських ліцеїв, але не останнє. Уже маємо багато звернень – і від шкіл, і від ОСББ. Але встигнути це все не так легко.
Решту лавок для ліцею № 20 активісти планують виготовити до кінця вересня.
Пластик буває різний
У майстерні-лабораторії EcoREactive кришечки, які вивантажують з сердець-контейнерів або отримують іншим способом, сортують, подрібнюють, і виготовляють з них готові вироби.
Спочатку сортують кришки за кольорами. Так відсіюються ті види пластику, які не підходять. Їх волонтери відвозять у пункт прийому в Хриплині.
Всього є понад 10 видів пластику. Ми працюємо тільки з тим, що промаркований цифрою два, – каже Наталія Гасюк. – Якщо пропускаємо інші види й плутаємо їх між собою, то пластик конфліктує і не сплавляється. Бо різні види при переробці потребують різного температурного режиму.
Якщо немає бажання дивитись на маркування, можна орієнтуватися простіше: збирати лише кришечки від харчових продуктів – води, йогуртів, дитячих пюре, соусів тощо. Крім того пластик повинен не містити жодних вставок: поліетилену, поролону, металу, бути без етикеток. Також просять, щоб кришечки були чисті.
Непосортовані за кольорами або брудні кришки засипають у спеціальну машину, яку називають «кришкожера». Подрібнений різнокольоровий матеріал дають всередину в пластину. Зовні його не видно, але така основа дає міцність.
Коли прес нагрівся й вистиг до певної температури, туди шарами засипають подрібнені кришки: наприклад, зеленого кольору, кольорові непосортовані й знову зелені. Відтак пластину для лавки залишають застигати. У день встигають переробити не більше 8 кг пластику – тому і є черга замовлень.
Цвях ламає зуби
Майстерню EcoREactive створили у 2021 році. Проєкт впровадили за підтримки Європейського союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» у межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. А у 2022 році екомайстерню відзначили у Брюсселі нагородою за впровадження сталих практик у життя.
Зараз у майстерні майже щодня волонтерять 5-6 людей, на вихідні збирається більше. Ярослав Воловодюк вперше зацікавився переробкою пластику два роки тому, на «ЛРЗ-Фесті». Там екоактивісти з «Гірського рятувального центру» розповідали про свою роботу.
Я й до того горів ідеєю повторної переробки, збереження екології, сортував усе вдома – скло, метал, папір, пластик, – розповідає Ярослав Воловодюк. – Кришечки збирав теж, тож вирішив возити цей пластик сюди, бо тут одразу бачиш кінцевий продукт. І загалом, цікаво бути залученим до такої ідеї.
З часом Ярослав почав не лише привозити пластик, а й волонтерити у майстерні. Приїжджає в суботу, інколи і в будні. Також продовжує сортувати все сміття вдома.
Пляшки викидаю у спеціальні контейнери, папір відвожу на макулатуру. Металобрухт здаю через оголошення на OLX. На Промприладі приймають різні види вторсировини – жерстяні банки, PET та ПЕПЕ пляшки, тетрапаки, – каже Ярослав Воловоюк. – Заагітував сортувати уже й сусідів, друзів, маму теж.
Майстерня EcoREactive – не єдина в Україні, яка переробляє пластик у нові вироби. Але замовлень мають дуже багато – й не лише з Прикарпаття. Звертаються з Чернівецької, Львівської, Тернопільської, Чернігівської областей. Деякі міста та села також встановили серця-контейнери для збору кришечок.
Але волонтери дуже просять використовувати контейнери лише за призначенням – для пластикових кришечок.
Ми й далі знаходимо у контейнерах батарейки, шприци, упаковки для «кіндерів», окуляри, монети, – каже Наталія Гасюк. – А якщо у нашу «кришкожеру» потрапляє, наприклад, цвях, то мусимо міняти зуби, один набір – 1500 грн. Це додається до всіх витрат, які й так виникають щодня. Ми працюємо безкоштовно, але для роботи потрібні силікон, рукавиці, пакети, оплачувати електрику. Том просимо тих, хто звертається з проханням щось зробити, жертвувати трохи грошей для майстерні.
За два роки роботи майстерні активісти зібрали приблизно три тонни пластику. Замість того, щоб лежати у землі з 500 років, йому знайшли інше, корисніше призначення.
Авторка: Ольга Романська
