«Він робить унікальні операції, він реально «дикі» речі робить», – каже про латвійського лікаря Мартінса Малзубріса, що разом з українськими колегами впродовж п’яти днів оперував українських військових, завідувач опікового відділення обласної клінічної лікарні Костянтин Кіршак.
Наприклад, операцію відновлення кістки на передпліччі досі в Україні робили тільки тричі. Четверту провели у Франківську.
Косметологія FineLine пропонує лазерну епіляцію на новому 3000w апараті. Спробуйте перший сеанс на ділянку пахв безкоштовно. Переконайтесь у ефективності!
«Взяли кістку з ноги на судинці і пересадили на руку, тобто руку зробили повністю функціональну, пацієнт може робити нею повноцінний ротаційний рух».
Крім передпліччя, лікарі відновлювали стегнову кістку, гомілку, стопу. Чотири операції за чотири дні.
Кожна операція триває в середньому десять годин.
«Десять годин – це при нашій помочі, – каже заввіділення. – Дві години ми ще забираємо, наприклад, там забір клаптя, який дві години триває».
До роботи в команді залучили пластичних, реконструктивних хірургів, травматологів.
«Він реально робить це все комплексно, – захоплюється Кіршак. – це не одна операція, це 4-5 операцій одномоментно, якщо порахувати, то це пластика нерва, одну кістку, другу кістку, забір цього, тобто це фактично талмуд можна написати, підхід в нього такий, що треба зробити все зразу, не розтягувати всі ці задоволення на купу разів».
Для українських лікарів, на думку Кіршака, цінною є сама суть комплексного підходу:
«У професійному плані, я думаю, що ми виростемо однозначно, весь цей об’єм ми робити не вміємо і, можливо, колись навчимося».
Говорячи про латвійського колегу, Костянтин Кіршак підкреслює, що він є головою асоціації латвійських травматологів і головуватиме на міжнародному конгресі з травматології, що ропочнеться 30 жовтня. Але передовсім вражає те, що доктор Малзубріс здатен робити під час операцій.
Для самого ж Мартінса Малзубріса важливо, щоб українські колеги вчилися, щоб його досвід «запрацював» в Україні. Як він зізнався між операціями, коли приїздиш кудись раз-другий-третій, а прогресу немає, то хочеться знайти «інший варіант».
