В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні допомагають одужати пацієнту із синдромом Гієна-Барре Юрію Ломничуку. Через рідкісне захворювання у чоловіка почали відмовляти ноги, руки, а згодом йому ставало все важче говорити, ковтати, дихати. Адже синдром проявляється млявими парезами й паралічами, порушеннями чутливості, вегетативними розладами.
Про це пишуть на Facebook-сторінці обласної клінічної лікарні.
“Нічого мене не боліло, тільки почалися порушення координації. Почав спотикатися об бордюри й не розумів чому, — розповідає Юрій Ломничук. — День за днем все більше відчував оніміння долонь і ступень. Щодня на 20% мій рефлекторний стан порушувався і дійшло до реанімації. Врешті практично не рухався та навіть не міг користуватися мобільним телефоном”.
Після госпіталізації у відділення неврології обласної клінічної лікарні 41-річному коломиянину медики поставили діагноз: синдром Гієна-Барре. Про захворювання він почув вперше у житті вже після реанімації.
“Як мені пояснили, цей синдром проявляється внаслідок ослаблення імунної системи. Він “переконує” імунітет виготовляти антитіла проти власної нервової системи, цим самим знищуючи весь опорно-руховий механізм. Можу тільки подякувати прекрасним фахівцям, які дуже швидко визначили діагноз й призначили ефективне лікування”, — каже Юрій Ломничук.
Синдром Гієна-Барре — це гостре і небезпечне захворювання, каже завідувачка неврологічного відділення, лікарка Анна Сорохман. Допоки воно прогресує, є небезпека навіть зупинки дихання і серцебиття.
“Кожного дня кілька разів міряємо пацієнтові тиск. Може бути задишка, слабкість. Тому контроль усіх вітальних функцій дуже важливий. Критичний період тут — з моменту госпіталізації й поки не стабілізується стан хворого”, — каже Анна Сорохман.
Пацієнту п’ять разів робили плазмаферез, тобто очищення крові, уколи та ставили крапельниці. І хвороба почала відступати, каже Юрій Ломничук. Спершу він почав підіймати руки вище й вище. Після масажів вдалося порухати ногами. Відтак за допомогою ходунців почав підійматися на повний зріст та ходити коридором по декілька разів щодня.
“Ноги останніми ця хвороба відпускає, — Юрій Ломничук. — Вони ще мене не слухають настільки, щоб я міг самостійно робити кроки, але лікарі кажуть, що йде до кращого. Якщо буду слухати реабілітолога і займатися інтенсивно, то відновлюся швидко. Сам вже це бачу, бо кожного дня є зрушення”.
