У Франківську щодня під дверима 1121 поліклініки (з денним стаціонаром), що на Старозамковій, від самого ранку стоять військові. Усі з різними пораненнями, вистоюють тут по кілька днів у чергах, аби потрапити на прийом до лікаря та пройти військово-лікарську комісію (ВЛК).
В середньому щодня сюди звертається близько 200 людей. Раніше, аби швидше потрапити на прийом, бійці записувалися ще з ночі й ночували в автівках, пише Репортер.
Найтяжче – до хірурга й невропатолога
У понеділок, о 7.30, під дверима поліклініки уже троє військових. Підходять ще двоє. Хоч медзаклад починає роботу о 9.00, вони приходять завчасно, аби записатись у чергу.
На дверях висять списки. Один до хірургів – у кабінети №9 і №14, ще один – до невропатолога. Там уже записані багато прізвищ.
Військові пояснюють, що ці списки ще з п’ятниці, а о 8.00 винесуть чисті бланки та перепишуть усіх заново.
Я у списку 13-й, то нині точно не попаду, бо приймають до 12.00. Нині у них лікарська комісія, з 14.00 – стаціонар, а потім як повезе, – говорить кремезний чоловік у військовій формі. – У п’ятницю був якийсь там 20-й, переписався на понеділок і вже 13-й. Та, щоб переписатися на завтра, треба стояти до кінця дня. Хто достояв, то переписується на наступний день, і так ти можеш посунутися в черзі. Але зранку – на 8.00 чи навіть 7.45 – треба знову бути тут, аби ще раз переписатися. Раніше о п’ятій ранку чергу займали.
«Добрий ранок! – до військових підходить старша жінка у рожевому плащі. – Мені тут треба писати? Син поїхав в онко, бо направили, а йому треба стати на чергу до невропатолога».
Чоловіки допомагають їй знайти потрібний список. «То який він буде?» – просить жінка, аби подивились у список. «15-й» – відповідають військові.
Сьогодні він не потрапить 100%. Десь 7-8 людей, бляха, вдень проходить, – каже хтось з чоловіків.
Мати записує сина ще до хірурга – у кабінет №9.
Черга є, стоїмо. Я ще позаминулої п’ятниці зачинав, – говорить один із військових. – Думаю, цього тижня скінчу. Мені ще два кабінети лишилося. Те, що легко, вже пройшов, а лишилось найтяжче, куди найбільші черги – до хірурга й невропатолога. Ви в обід прийдіть подивіться, скільки тут людей буде у списку, бо ще будуть підходити й підходити. Я не раз був 60-й у списку. Усі тут зараз – з Івано-Франківської області.
Чого це? Є й з Чернівців, – встряє високий худий чоловік з перебинтованою рукою. – Я минулого місяця проходив, то були військові з Чернівців. Бусом їздили. Щодня по 1200 за соляру платили, а ще тут 100 грн за стоянку.
О 8.00 з поліклініки виходить охоронець з папкою й чистими аркушами. Чоловік з перемотаною рукою переписує усіх з п’ятничного списку й тих, хто дописався зараз.
Тут хоч дивляться
До гурту підходить Іван з Долинщини. Молодий хлопчина у цивільному. Він до невропатолога – 15-й. Каже, що минулого разу чотири дні чекав у черзі, поки потрапив.
Був у списку 32-й, назавтра – 21-й, ще наступного дня – 12-й, то аж на четвертий попав, бо був третій. Лікар відправив на МРТ, а тепер я знову до нього записався, – спокійно говорить хлопець. – Не знаю, чи сьогодні попаду. Хіба не буде багато людей і тривоги.
Іван лікується вже пів року. Позаду операція, лікування, реабілітація. Зараз остання ВЛК.
Тут ще людину хоч подивляться, – каже хлопець. – От, товариш у Запоріжжя поїхав. Три операції на голову, дві на животі переніс. Казав, зайшов, а ніхто навіть не читав його виписку, мовляв, придатний – не займай чергу. За три дні пройшов ВЛК. Тут ще хоч можуть направити десь дообстежитись і тому воно затягується. Я потрапив сюди з одним, а познаходили купа всякого, ще й невиліковного.
Черга чергою, якби дійсно щось мутили, то люди б скаржилися, а так ми все розуміємо, – каже Віктор з Галича. – От, стоїш ти у черзі, а прилітає швидка з бійцем, і що – не пропустиш? Він не може йти, а треба, аби лікарі військові подивились. Бо то не так усе просто. Тут усі зараз – Запорізький напрямок, Бахмут. Якщо не осколкові, то як людина зовні виглядає ніби здоровою, а всередині – купа проблем. І то конкретних.
Поранення Віктор отримав 28 серпня під час танкового обстрілу. Каже, прилетіло чотири снаряди, далі вже не дуже пам’ятає. Контузія, закрита черепно-мозкова, два переломи хребта. Зараз чекає до невропатолога.
Я у четвер як зайшов до хірурга, то зайняв дві години, – говорить Іван. – Мені й швидку викликали, бо тиск скочив до 170. Почався обід, а далі комісія засідає. Хлопці військові, які сиділи, то вже не попали, бо я затримав чергу. Та не нервувався я! Смисл мені нервуватися, коли я третій у черзі був.
Нічого ти не зробиш. Інакше воно не буде, – зітхає Віктор. – Спочатку обурення було, а зараз розуміємо, що воно толку не дасть ніякого. На початках ще не записувалися, а йшла жива черга. Було багато хлопців з різних областей. А тепер є списки. Бувало, що невропатолог, наприклад, міг і в 21.30 виходити з поліклініки.
Віктору важко стояти, він пропонує Івану піти у машину й чекати там.
Від ремонтів місця не додасться
Військові під поліклінікою не хочуть називати свої імена, а тим більше прізвища. На запитання про безкінечну чергу та що треба хоч щось у тому міняти, лише хмикали.
Вони й не будуть говорити, бо то може вилізти боком, – говорить військовий Василь Кадук, який прийшов у редакцію «Репортера». – Чекають, бо у них нема вибору. Він все одно мусить пройти, а як буде кіпішувати, то можуть відправити проходити ВЛК десь на схід. Практикували таке. А їхати десь далеко, то треба десь жити, їсти, нікого не знаєш… І там більші ризики обстрілів госпіталів.
Василь воював в АТО, після повномасштабного вторгнення знову пішов на війну. Був у вогнеметному взводі 10 бригади. У червні минулого року отримав важке поранення – відкрита черепно-мозкова травма. Довго лікувався. Каже, планував повертатися, але не проходить. У жовті звільнили та зняли з обліку. Зараз пройшов МСЕК на групу. Їздить з волонтеркою до побратимів, а ще чи не щодня приходить під поліклініку, аби зі своїми побачитись і поговорити.
Це вчорашня черга, – Василь показує на телефоні списки. – Знизу ще один листок. Лікар може прийняти за день хіба 15 людей, а у списку – 54. Один невропатолог на весь шпиталь. Хірургів уже зараз два. Але до кожного з них десь по 30 людей. Хірург десяток приймає від сили, а решта йдуть по колу. Видається направлення на ВЛК, воно має термін дії, якщо не вклався, треба проходити наново. Та коли ти тільки до одного тиждень ходиш і не можеш попасти, то поки пройдеш усіх, можеш просто не встигнути.
Першу ВЛК Кадук проходив у Трускавці, був там на лікуванні, а далі – у Франківську, на Старозамковій.
На той час військові чергу займали о першій ночі, – говорить Василь. – Кількох знаю, що тижнями ночували у машині на стоянці під базаром. Я вночі не був, але о п’ятій ранку приїздив. У нас багато поранених. І рахуйте, скільки бригад у регіоні, їх усіх направляють сюди.
За словами Василя, вони від волонтерських громадських організацій та спілок учасників АТО/ООС написали звернення на міністерство з підписами. Після того, каже, написали ще одне звернення до нардепів від Прикарпаття. Результату нема.
Госпіталь підпорядковується міністерству – не цивільному, а військовому, ситуація важка, але можна щось і на місцях зробити, – вважає Кадук. – У нас є різні поранені. Хлопці з хірургічними втручаннями, ампутаціями. Усі наші медики є військовозобов’язаними. От, проміжні первинні ВЛК хлопці могли би проходити там, де лікуються, а не стягувати усіх сюди в поліклініку. От, на придатність могли би в одному місці робити, а проміжні лікувальні – там, де лікуються.
Також, каже, електронна черга, як у всіх лікарнях, теж суттєво допомогла б.
Хлопці отак самі пишуть на папірчику, а на початку той папірчик самі й приносили, – говорить Василь Кадук. – Додати медсестер, які б вели усі записи, а лікар займався б суто пацієнтом. Є якісь маленькі зрушення, наприклад, зараз вони реєструють якусь певну кількість у день. Але воно не помагає, черга все одно не рухається. 50 людей, як були під кабінетом, так вони там і є. У поліклініці пробують якісь ремонти робити, але площі від того не додасться. Там вузенькі коридори, і стоять троє військових на милицях, а четвертий вже біля них пройти не може. Але поруч є поліклініка на Франка, яку хочуть розформувати. Там в рази більша площа, її теж могли б залучити.
Штат мирного часу
«Репортер» звернувся з інформаційним запитом до керівництва 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) – старшого лейтенанта медичної служби Ірини Ярмошук.
Відповідь отримали вчасно. Там написано, що з початком повномасштабного вторгнення у всіх військових медзакладів, зокрема й до поліклініки 1121, різко збільшився потік пацієнтів.
«З метою повного якісного та вчасного надання фахової медичної допомоги увесь медичний персонал поліклініки 1121 налаштований на самовіддану працю, спрямовану на проведення ретельного обстеження, лікування як амбулаторно, так і в умовах денного стаціонару, – відписала Ірина Ярмошук. – Окрім цього, левову частку роботи до якої залучаються практично всі без винятку медичні працівники, – проведення засідання військово-лікарської комісії на визначення стану придатності до проходження військової служби чи погодження реабілітаційного періоду лікування хворого».
Також у документі йдеться про те, що штат поліклініки розрахований мирний час. А середній потік пацієнтів щодня – 150-180 людей.
«Недостатня кількість медичного персоналу – проблема номер один поліклініки, – написано у відповіді. – Є нагальна потреба таких вузьких спеціалістів, як травматолог, хірург, невропатолог, медична сестра. Керівництво 1121 поліклініки (з денним стаціонаром) неодноразово зверталося до командування про внесення змін до штату. На сьогодні наші пропозиції перебувають на стадії опрацювання. Відповіді щодо перспективи й формату задоволення наших пропозицій поки що нам не відомі».
Крім того, повідомили, що у поліклініці за короткий термін провели капітальний та косметичний ремонт кабінетів, коридорів, санвузлів і палати денного стаціонару. Закупили та встановили у коридорах стільці для відвідувачів. Встановили поручні в санвузлах для відвідувачів з обмеженими можливостями. Поставили кулери з водою на двох поверхах поліклініки. Закупили додаткове обладнання – список доволі великий.
«Нами прикладається максимум зусиль для усунення всіх об’єктивних незручностей, які пов’язані із налагодження належного процесу проведення обстеження скерованих військовослужбовців та проходження ними військово-лікарської комісії, – йдеться у відповіді. – При цьому, кількість військовослужбовців, які потребують кваліфікованої допомоги, на жаль, з кожним днем зростає, а чисельність спеціалістів та власне фактичні можливості поліклініки в частині внесення змін щодо наповнюваності ліжко-місць, зміни до штату персоналу тощо, до повноважень власне керівника поліклініки 1121 (з денним стаціонаром), на жаль, не належить».
