Для багатьох людей в Івано-Франківську війна закінчилася, вважає виконувач обов’язків директора муніципальної інспекції “Добродій” Олександр Пікуляк.
Про це, з його слів, свідчать часті випадки розпивання спиртного у центрі та Привокзальному сквері, ігнорування сигналів повітряної тривоги, недотримання деякими жителями комендантської години і гучна музика з акустичних колонок.
Про своє ставлення до російськомовних пісень на вулицях, поранення, які отримав під час поїздки з міським головою Русланом Марцінківим на Чернігівщину, а також про те, як люди почали забувати про війну і чому потрібно обов’язково заборонити продаж алкоголю в Івано-Франківську, Олександр Пікуляк розповів Суспільному, передає Правда ІФ
Нещодавно у коментарі моєму колезі ви сказали, що “для більшості людей в місті війна закінчилася”. Що ви мали на увазі? Що люди звикли і більше не бояться? Мало роблять для перемоги?
— Навіть якщо ви зараз пройдетеся містом, побачите, що музиканти грають, люди на літниках відпочивають. Якщо почнеться тривога, небагато людей підуть в укриття. Це — проблема. Або ж, якщо зайти в гості до “Волонтерів Прикарпаття”, напливу людей, які бажають допомогти, немає. На жаль, мешканці міста трохи забули, що війна не закінчилася. Війна для них десь далеко. До прикладу, у 2014-15 роках людей вистачило на пів року, зараз — на три місяці.
Ви схвалюєте заборону російської музики в публічному просторі?
— Так. Російськомовна музика — не на часі. Останній конфлікт, пов’язаний з нею, трапився на “стометрівці”. Після цього музикантів, які співають російською, ми не бачимо. Все-таки люди зрозуміли, музиканти пішли назустріч.
А як ви ставитеся до музики з акустичних колонок?
— Категорично проти. Якщо хлопець співає під гітару або дівчинка під скрипку — прекрасно. Коли ж люди використовують акустику, то забувають, що в середмісті також є мешканці, яким не комфортно, наприклад, після роботи чути гучну музику навіть за зачиненими вікнами.
Ви згадали про конфлікт на “стометрівці”, коли чоловік вдарив музиканта за те, що той виконував російську пісню. Як би ви вчинили на місці перехожого?
— Насамперед я б не піддався на провокацію. Як свідомий громадянин — не як працівник муніципальної служби — я б зробив зауваження. Але, як ви бачили на відео, до хлопців “не доходило”, вони самі провокували. Я би просто забрав гітару і викликав або інспекцію, або поліцейських. Бити… Наскільки я чув, чоловік, який вдарив, є волонтером і щойно повернувся зі сходу України. Його “розпирали” емоції, тому сталося те, що сталося. Я розумію, що зараз усі люди почали дуже гостро ставитися до російської мови, але потрібно трохи стримуватися.
Як, на ваш погляд, змінилася картина правопорушень від початку повномасштабної війни? Яких стало більше, а яких поменшало?
— Коли була заборона на продаж спиртного, ми фактично не складали протоколи за розпивання алкоголю в громадських місцях. Це було добре, гарно і правильно. Згодом продаж відновили, і якщо зараз зайти в центр, на Привокзальний сквер, то увечері там — біда з цим. Я б радив (якщо мене хтось почує), якби була можливість — заборонити продаж алкоголю. Не на часі. Треба перетерпіти, почекати.
Але відновлення продажу спиртного аргументували тим, що через заборону страждає економіка, а під час війни потрібно підтримувати бізнес. Як ви це прокоментуєте?
— Усе так. Утім, ми ж розуміємо, що люди і так напружені, а спиртне розкриває найгірші риси. Те, що твереза людина витримає і просто промовчить, п’яна — ні. Піде з кулаками. Ми це розуміємо, ми це прекрасно бачимо. Хлопці, які повертатимуться з війни, теж, на жаль, матимуть психологічні травми, і алкоголь відкриватиме негативні риси.
Чи ефективно впливають на людей рекомендації, зауваження? Чи часто порушники реагують неадекватно?
— Знову ж таки: неадекватна реакція у 99 випадках зі 100 — у людини, яка напідпитку. Твереза людина після зауваження, якщо воно доцільне, вибачиться і піде. Щотижня на оперативній нараді я доповідаю про проблеми з Привокзальним сквером. Щотижня затримуємо там п’яних людей.
Як розв’язати цю проблему?
— Тільки заборона алкоголю. Бо дозвіл на продаж спиртного до 16:00 — це напіврозв’язання проблеми. “Я собі о 15:00 куплю, а о 19:00 піду пити”. Це — неправильно. Звичайно, “добавки” людина не придбає, але ті, хто випиває, зазвичай знають, де взяти.
Чи дотримуються у місті комендантської години? Чи доводилося працівникам муніципальної служби затримувати когось?
— На вокзалі. І в деяких випадках навіть неповнолітніх.
Як вони виправдовуються?
— А вони не виправдовуються. Я ж кажу, для людей війна закінчилася. Коли перепитуємо, чому гуляють під час комендантської години, кажуть, що забули. Люди не зважають на застереження влади, і для них уже виконувати найпростіші вказівки стає обтяжливо.
Як, окрім заборони алкоголю, повернути людей до реальності, нагадати, що триває війна?
— Люди до всього звикають. Просто треба зрозуміти, що війна не закінчиться ні сьогодні, ні завтра, і треба завжди тримати це в голові. Тобто за те, що ти собі дозволяв у мирний час, у військовий має бути соромно. Дискотеки, гучні святкування днів народжень, гулянки до ночі, неадекватна поведінка мають бути взагалі відсутні під час воєнного стану. Ти маєш знати, що в будь-який час може прийти ворог, і бути до цього готовим.
Патрулювати у перші дні пандемії COVID-19 було важче чи легше, ніж на початку повномасштабного вторгнення?
— Коли тривав карантин, було легше. У перший місяць, коли коронавірус тільки поширювався, місто було порожнім. Проблем взагалі не було. Люди виходили тільки вигуляти собак чи за продуктами. А про нічні прогулянки і не йшлося. Натомість зараз у людей розв’язані руки: якщо вони у комендантську годину дозволяють собі виходити на вулицю, то що ми говоримо про день?
Скільки працівників муніципальної інспекції Івано-Франківська зараз воюють?
— Приблизно 50 людей зі 106, які працюють у структурі. Деякі мають поранення. Мій керівник Михайло Шутак і заступник Юрій Титоренко мають інвалідність ще після боїв 2014-2016 років. І як тільки почалося повномасштабне вторгнення, вони одразу добровольцями пішли воювати. Хлопці захищають Україну на небезпечних напрямках. А Юрій Титоренко вже має нагороду — нагрудний знак “Козацький хрест” ІІІ ступеня.
Як ви отримали поранення?
— Під час поїздки з міським головою Івано-Франківська у Чернігів. Дехто не вірить, дехто каже, що це — піар-хід. Хто хоче, приходьте, я покажу всі поранення, які отримав. У водія було два поранення, у мене — чотири. Добре, що всі — у м’які частини тіла, лікарі прооперували.
Як це сталося?
— Війна. Розумієте, хоч ти й везеш гуманітарну допомогу — для орків немає значення, чи ти цивільний, чи військовий. Їхнє завдання — знищити все, що несе допомогу українській армії.
Як ви допомагаєте колегам, які воюють?
— Ми добровільно щомісяця скидаємося із зарплати, збираємо гроші. У травні придбали автомобіль на передову. Цього місяця також допомогли зібрати на авто для наших хлопців з тербату, які є медиками.
Що є найбільш проблемним у роботі муніципальної служби?
— Найбільш проблемними є демонтажі незаконно встановлених об’єктів. Все-таки важко пояснити людині, яка 40 років тримала гараж на прибудинковій території, що дозволу нема: “Прошу, пане, або заберіть, або забере місто”. Але боремося. Єдине, що зараз люди хочуть, щоб ми демонтовували, але казначейство не пропускає ці видатки, бо — війна, і грошей не демонтаж зараз не видають.
Скільки об’єктів ви демонтували упродовж 2021 року?
— Минулого року нашими силами і через наші звернення демонтували 568 об’єктів. Це не тільки маленькі вивіски, але й тимчасові споруди на 40-50 м².
