Це — спільна робота франківців Родіона Волкова та Сергія Гуменюка. У стрічці розповідається про хлопчика Макара з Маріуполя, який під час війни втрачає маму та потрапляє до дитячого будинку.
Батько головного героя захищає країну на передовій, розповів Суспільному продюсер та сценарист фільму Родіон Волков, передає Правда.іф.
“Це — збірний образ, тобто немає такого, що ми взяли реальну історію маріупольця. Ми взяли їх п’ять чи шість. За ніч написали сценарій, за тиждень підібрали локації — все знімали в Івано-Франківську”, — каже Родіон Волков.
З його слів, творці намагалися зробити фільм зрозумілим для закордонного глядача, адже зі стрічкою планують брати участь у міжнародних фестивалях. Зйомки тривали чотири місяці на різних локаціях в Івано-Франківську. Одна з них — сиротинець. Оператор-постановник стрічки Сергій Гуменюк каже: зйомка у сиротинці під час повітряної тривоги вразила найбільше.
“Дуже воно мене пробирало за душу, надіюся пробере і глядачів. Як ті, хто переховуються у бомбосховищі під час повітряної тривоги, стараються це місце обжити — різні написи, малюнки дитячі. Це є документалістські моменти. Ми в нашому фільмі зафіксували дійсність”, — розповідає Сергій Гуменюк.
Вплинуло на знімальний процес й відключення електроенергії.
“На зйомках траплялися такі моменти, що інколи в кадрі було загальне світло. От в кімнаті є лампочка і ми мусимо зняти, доки є світло. В нас було на зйомки тільки чотири години. Це нас дуже сильно збивало, але команда — злагоджена, хоч і маленька. Ми це все оперативно пропрацьовували”, — розповідає Сергій Гуменюк.
Головного героя у фільмі зіграв 9-річний франківець Євген Сомов. Хлопець каже: акторський досвід у нього був, адже займається у театральному гуртку.
“Практично нічого не було важкого, мені все давалося легко, та й всі сценки були дуже цікаві. Команда швидко все підготовлювала. Було навіть легше працювати так”, — ділиться Євген Сомов.
Андрій Романюк зіграв у стрічці друга головного героя. Хлопець розповідає: дуже перейнявся історією свого персонажа, що допомогло легше вжитися у роль.
“Такі діти відчувають якусь розгубленість, незрозумілість: куди мені далі йти, що робити. І, звісно, суму, тугу за своїми батьками. Трохи почувався некомфортно, бо ми знімали у справжньому сиротинці, й мені було дуже жаль тих дітей. Мені дуже жаль, що в них немає батьків, і це чіпляє мене за живе”, — каже Андрій Романюк.
Переглянути стрічку “Самольот” прийшли декілька десятків людей. Серед них — Ярослав Горобчук.
“Я давно не бачив настільки красивої картинки, насиченої. У такому короткому фільмі — такий глибокий сюжет, завдяки якому я зрозумів, що дітям зараз живеться не так легко, як здається. Що ці самі діти, які живуть тут, не відчувають того, що діти — там”, — каже Ярослав Горобчук.
