В Івано-Франківській обласній бібілотеці в рамках проєкту «Авторська кухня українська» презентували книжку «Як добре й здорово варити». Це третя з найдавніших кулінарних книг, укладених українською мовою, пише КУРС.
Координаторки проєкту Оксана Антонова та Наталія Гресько представили франківцям також і дві попередні кулінарні книги – «Домашна кухня. Як варити і печи» Леонтини Лучаківської, «Нова кухня вітамінова» Осипи Заклинської – й розповіли про особливості давньої української кухні.
«Розшукуємо старовинні кулінарні книги, які виходили 100 і більше років тому, перевидаємо їх зі збереженням автентичного тексту, – розповідає Оксана Антонова. – Це дуже важлива умова, щоб не порушити того шарму, який дарують старовинні видання. Крім того, кожен збірник переписів доповнюють авторські ілюстрації. Це не просто перевидання старих книжок, а популяризація української кухні та розвінчання стереотипів і міфів, якими вона обросла. Крім того, це ще й популяризація української культури столу, за яким споживають їжу, бо вона – це не лише переписи, це розмови за ним, подача страв і великий пласт нашої культури, яка розчинилася, тож ми хочемо її повернути».
«Домашна кухня. Як варити і печи» Леонтини Лучаківської датована 1910 роком – це найстаріша кулінарна книжка українською мовою, яку вдалося знайти авторкам проєкту, пише Галичина.
За словами Антонової, переписи у ній вишукані та цікаві, особливо випічки та м’ясних страв.
«Нова кухня вітамінова» Осипи Заклинської вперше вийшла друком 1928 року і репрезентує кухню здорового харчування та містить чимало рецептів без м’ясних страв.
Найсвіжіша книжка «Як добре й здорово варити» має прикарпатське коріння, адже побачила світ у Коломиї. Видання стало тогочасним бестселером – з 1931 по 1938 роки його перевидавали чотири рази.
«Як добре й здорово варити» називаю «книгою кулінарних послань», тут немає автора, тому що видавництво «Жіноча доля», яке її видало, зібрало переписи від жінок з усіх куточків України та з еміграції, – пояснила Оксана Антонова. – Книжка поєднує всю Україну, бо тут є перепис весільної страви з Басарабії і з Покуття, як робили ковбаси на Великій Україні, а як на Галичині… Отакий екскурс. Чимало переписів підписано, ми розшукали багато тих пань, які надсилали рецепти, серед них: Ольга Кобилянська, Ольга Дучимінська, Адольфіна Макогон – мама Ірини Вільде, Юлія Маркевич – мама Дарії Цвек та інші».
Наталія Гресько наголошує, що не варто сприймати старовинні кулінарні книжки як музейні експонати, адже за їхніми рецептами реально готувати. І щоб підтвердити це, учасниці проєкту привезли на івано-франківську презентацію смаколики, приготовлені за переписами з усіх трьох видань, а саме: «Дактилевий пиріг», «Поцілуї з горіхами та чоколядою» і «Крухі амонячки на деревце».
«Це книжки, за якими можна готувати і водночас розвивати свої кулінарні таланти, – зауважує пані Наталія. – Сьогодні в інтернеті натрапляємо на рецепти з детальними описами: «Дайте 100 грамів того, 100 грамів іншого, спечіть за 5 хвилин, за 15 хвилин має бути таке…». У старовинних книжках немає точних інструкцій, але тут сказано: «Додайте борошна, скільки візьме». Наче незрозуміло, але коли господиня зробить так раз, потім другий, то отримає неоціненний досвід у приготуванні страв».
